Однушка біля метро Героїв праці.
Публічні кампанії, які повністю, на 100% залежать від обізнаності про них, які не існують без розголосу і розмов про них — люблять тишу.
*кричить*
Якщо ми говоримо про час війни, то все це з надлишком компенсує відсутність війни, мобілізації і всіх супутніх обмежень та ризиків. Як мінімум, і це дуже натягнуто, обидві категорії рівні. Але люди воюють здебільшого не для війни, а для наступного миру. Яка винагорода в мирі для тих, хто залишався під час війни в країні?
Це для людей, які вирішили бути активно причетними добровільно. Причому не в армії, тому що там ліфти не працюють. А решта, абсолютна більшість? Яка повинна залишитися, стати мобілізаційною базою, втримати економіку, стати ресурсною базою для економіки, отримати певні ризики. Яка в них винагорода порівняно з тими, кого не турбують ні ракети, ні мобілізація, ні обмеження, ні падіння попиту на роботу?
Він не забирає лаври, тому що ніхто не сприймає ДОУ як юридичну особу. Це завжди спільнота айтішників. Ще раз, навіть коли ДОУ як юридична особа з своїх коштів донатить на адмін потреби ПЖ, навіть коли люди з ПЖ знають, хто саме їм донатить — навіть в цьому випадку вони говорять «українські айтішники стали першими, хто підтримав діяльність ПЖ». Причому, на відміну від допомоги від імені Глобалу чи Софтсерву, лейбл ДОУ сприймається як айтішники, які приватні особи, живі люди. Якщо десь є лейбл ДОУ, всі вважають, що донатите особисто ви. Не ваша компанія і не ДОУ як юридична особа.
Від наклеюе свое прізвище і імя?
Фізична наклейка нічого не міняє, всі і так знають, що це він зробив.
Вся проблема в тому, що не прописана функція винагороди. Ви не зможете навчити агента ШІ, якщо не дасте йому винагороди. Він не знатиме, який варіант правильний, не зможе його повторювати, не вважатиме егоїстично вірним. Він просто рандомно кидатиметься в усі сторони і кричатиме.
На даному етапі винагорода, якщо порівнювати тих, хто виїхав, і тих, хто залишився і не воює, за першими — менше стресу, менше агресії, менше переживань, менше тривоги, менше продобаного часу, легше робити роботу, легше рости, легше змінювати роботу. А у вас і у мене ніяких. І коли все закінчиться і вони повернуться, сили для визначення правил гри будуть у них, а ви просто будете раді, що все закінчилося.
Дайте функцію винагороди і все решта відпаде і врегулюється саме собою. Всі ці срачі, ненависть до країни з однієї сторони, і палкі промови про совість з іншої — результат її відсутності.
В той же час Тарас Чмут та інші згадуючи донати, які робить безпосередньо ДОУ як юридична особа, говорять про спільноту айтішників, про айті України. Наприклад на адміністративні витрати Повернись живим. Хоча спільнота ДОУ до цих донатів немає відношення.
— Контрактна армія для бажаючих з досвідом. Вже є, працює, і прекрасно себе показала. Весь удар перших днів на ній.
— Добровільна участь в мобілізації чи контрактній службі на час воєнного стану. Пріоритет над іншими бажаючими. Також з поправками на служби на місцях працює. Особисто знаю трьох таких людей.
— Найнижчий пріоритет мобілізації для людей з досвідом, які не прийшли по перших двох пунктах.
Якщо людина пройшла війну, не пішла на контракт і не бажає воювати ще раз — значить її не чіпаємо. Не розказуємо гаряче всім суспільством людині, яка пройшла війну, що ми посидимо, а от ти давай збирайся і воюй, ти ж вже нас захищав.
В схемі, де тебе будуть тягати безкінечно, в кожній війні і на кожен збір — да, не повезло. Тому що непропорційний перекос відповідальності, який всім стороннім подобається. Вони радісно кричать «так беріть його першим, першим мають йти ті, хто вже пройшов, ну, чого ти там сидиш, не нам же йти, ми ж не проходили, а ти йди ще разок, і ще разок, і ще разок».
это не про честь защищать родину,
Я говорю не про сам акт захисту, а про те, як суспільство вважає тебе вічно винним, якщо ти хоч раз захищав його.
Ні, давай мобілізуємо вчергове тих, кого вже мобілізували. І робитимемо так, поки нікого з них не останеться. Раз їм не повезло бути один раз мобілізованими, давай їздити на них все їх життя.
Тільки май на увазі, що якщо тебе мобілізують зараз, ти будеш все життя першим, кого викличуть, і робитимуть це поки ти не помреш, байдуже якою смертю. Якщо не на фронт, то хоча би на збори у випадку тривожних станів. А всі решта, хто взагалі не йшов на війну, нічого не зробив, непричетні — підуть лише після тебе.
Так це з точки зору сторонніх є різниця, а не держави як замкнутої системи. Але я зрозумів, що ви маєте на увазі, ви праві.
кто может заработать за границей и прислать домой денег лично мне не понятно
В нас і так вимивається 2 мільярди щомісяця на перекази закордон. Ще нових донорів, які точно-точно щось надсилатимуть, наша економіка може не витримати.
Я називаю так тих, хто говорить «так хай спочатку йдуть ті, в кого є досвід», і називатиму, тому що це мерзотні типи. Які хочуть їздити на одних і тих же, кого мобілізували в
Нема прав. Ні права голосування, ні пільг, ні доріг, ні початкової, ні середньої, ні вищої освіти. Ні права на медичну допомогу. Ні права на захист. Ніяких прав, ні одненького.
Але ж їх не будували. Так що переконати що це не обман, а дійсно попередження, владі не вдалося би.
З точки зору держави України оголошення війни значить правовий режим воєнного стану. Війни оголошує агресор, жертва вводить правовий режим. Чи ви очікуєте, що викличуть накрохмаленого посла росії перед строєм і вручать йому на срібній таці документ?
Зараз де-юре війна. Патетичне «оголосити війну» значить лише, що ми нападаємо перші, або рукавичку так красиво в лице фьють. По факту оголошення війни значитиме мобілізацію і введення воєнн... а да, ми вже тут.
Навіть в Швейцарії у вас є якийсь мінімум страху мобілізації?
В Швейцарію?
Ці речі когось випалюють в Швейцарії? Що не так з тими людьми?