В Вінниці, яка далеко в тилу, роздача на кожному кроці

Шось все в статті дуже загально і ускладнено. Чисто субʼєутивно — для того щоб когось втримати потрібно з ним поговорити. Як в компанії є свої цілі (в основному дохід, але є нюанси), так і в розробників є свої (в основному також дохід, але тут нюансів ще більше). Розробник планує залишити компанію, коли його цілі змінилися (фінансові, лайф-ворк баланс, бажання покерувати кимось, жага до цікавіших задач). І єдиний, як на мене, варіант утримання — знайти варіант де цілі компанії і розробника перетинаються і якщо спільні інтереси можуть бути задоволенні — тоді імлементувати їх, в противному випадку ніякі формальні процедури тому не допоможуть. Для цього в компанії має бути гарний посередний між людиною і бізнесом, через яку можна здійнити подібний діалог. Це може бути піпл-партнер, менеджер в команді або взагалі не бути такої людини, якщо то мала компанія і є прямий контакт з сео. Якщо люди будуть говорити і слухати один одного тоді не потрібно буде і писати подібні статті.

Звісно що є, але проблеми починаються коли потрібно звернутись до спеціаліта якогось вузького профілю і з запропонованих клінік набагатато важче обрати. В остатку страховка краще чим нічого, але вона дає те, що мені або не потрібно, або те, чим я не можу скористатись в повній мірі і я все одно витрачаю власні гроші на власнку страховку яка задовільняє мої потреби.

В мому випаду Вінниця. Більше половини нормальних клінік не покривається запропонованою від компанії страховкою

Міста не обмежуються Києвом та Львовом

В Києві можливо то має сенс, а от в інших містах перелік клінік в пакетній страховці далекий від ідеалу.

+

Боюсь вас розчаровувати, але про інвалідів і ветеранів забудуть дуже швидко. Це відбувалося після кожної війни і це факт.

Ви праві, люди бояться зазинути і це є природньо. Але ще більше вони бояться загинути по дуже тупій причині. І коли їх відловлюють і без нормального навчання і підготовки (в тому числі психологічної) і відправляють воювати — цей страх посилюється десятикратно і це також є нормальним. А ще люди бояться невизначеності. Нажаль так складається ситуація, що коли ти йдеш в воєнкомат ти не знаєш чого очікувати. І так, ще люди не люблять коли до них ставляться не як до людей. Це також є нормальним. І про податки було сказано в контексті того, що працівники в воєнкоматах отримують з них свою зарплату і хоча би через це мали б спілкуватися з новоприбувшими нормально, як мінімум без хамства і криків.

А чому ніхто не замислюється чому всі так бояться тих повісток? В принципі по закону виглядає все досить гарно, але проблеми починаються в воєнкоматі де, по-перше, до тебе ставляться не як до громадянина, платника податків і майбутнього захисника країни і демократичних цінностей, а як до бидла: хамство, крики, маніпуляції; ВЛК — чиста формальність. По-друге — то святий рандом: можуть просто уточнити дані і відправити додому чекати дзвінка, а можуть відразу в учебку з подальшою відправкою на бойові позиції, банально без мінімального часу вирішити і передати першочергові справи. Все залежить від настрою товариша майора. Також не потрібно забувати що там всім абсолютно до лампочки твої вміння і можливість приносити користь. Якщо потрібна піхота або танкісти по плану, то товаришу майору глибоко до одного місця твоя 600-та військова спеціальність.
Взагалі робота воєнкоматів нагадує більше роботу р*снявих ДРГ: вмотивованих людей відправляють чекати дзвінка, при тому набирають і відправляють людей з вулиці або порушників громадського порядку. Мотивація, бойовий дух? Товаришу майору на те все пофіг, головне план.

Пічаль. Але варіант з інозменими вузами вроді працює

Будь-яка заборона від лукавого. Все буде впиратися (вже впирається?) тільки в суму. Зараз є варіанти виїзду зовсім не легальні (отримати відстрочку в воєнкома за декілька десятків франклінів, зробити липову довідку про стан здоровʼя, просто забашляти на кордорні), сірі схеми (реєстрація благодійного фонду і з реєстрацією волонтерів, які типу їдуть за гуманітаркою) та прямо білі схеми (поступити в університет/аспірантуру і тим самим отримати відстрочку). Хто сильно хоче виїхати — має варіанти. Пропонована схема готується поповнити лави сірих схем: вангую що відкриєсться багато одноденних ІТ компаній які будуть пропонувати відрядження новоспечиним сінійорам.

Після цього Міноборони й Мінекономіки розглядатиме його й видаватиме дозвіл на виїзд за кордон.

Тут взагалі цікавий поінт: скрізь де є ручне управління на дозволи — є мегавелика корупціяна складова.

Локальні чати та додатки заправок допомагають. Ну або інколи щастить і можна проїжджати мимо заправки на якій недавно злився бензовоз і черга невелика. Поки що з таким підходом не стояв довше чим 30 хв. Хоча ідея електромобіля як другого авто не покидає.

На таксі не евакуюєшся, коли р*сня починає місто обстрілювати

+

Спочатку думав, що не варто. Після того, як провів далеко не одну годину в чергах за пальним — серйозно задумався над електричкою, як другий автомобіль.

Хто донейтив на літачок і продовжували б донейтити з Берліну. А дехто і знаходячись в країні робить рівно нічого і ще обурюється тим, що долар в бариг на 10% дороще чим зарплата прийшла.

Пробував придумати багато причин тому, що чоловіків не випускають. Не зміг. Якщо людина вмотивована — їй не потрібні ніякі мобілізації. Суспільство і так мобілізувалося в перші дні війни. Черги в воєнкоматах, або нещодавній збір на доу на безпілотники це показав. Якщо в людини мотивації немає — тоді який смисл її тут тримати? Вона буде тільки шукати не сильно легальні способи, як то злиняти, спонукаючи тим самим корупцію на кордонах.

+

Ідіотів при владі. Дуже багато народу підпадає під фразу «Кому війна, а кому мама рідна» і це лякає.