Ну ось частково вже щось є ))
Не кажу, що далі прямо рецепт і панацея, але, як на мене — фішка з податками могла би тут бути головною. Шукайте країни з <15% і потім думайте варіант як там жити так, щоб була можливість на 1.5 — 2 зимові місяці десь виіжджати де буде сніг ))
У такому режимі і не втрачається режим податкового резидента основної країни, і для українців вистачатиме стандартного безвізу (на зимові виїзди).

Ну, а обирати з тих де податкова ставка приваблює — вже за іншими параметрами можна

Я б тут орієнтувався особисто на вас:
— що подобається в погоді? Яка «має бути зима»? Скільки сонячних днів там де ви зараз, і як вам воно — треба більше чи менше? Яка найвища літня температура при якій вам ще норм на вулиці?
— яка їжа подобається (знаю людей які можуть їсти одне й те саме тижнями, а також таких які намагаються готувати на один раз)?
— чи є алергії?
— чи подобається водити автомобіль, чи більше подобається розвинений громадський транспорт? (особисто я — за громадський транспорт :) )
— чи є якість специфічні потреби чи улюблені розваги? (басейни, терапія, морозиво....- що завгодно без чого ваше життя стане сірішим або менш комфортним)
— фобії ? (хтось боїться павуків, хтось цунамі, а когось лякає високий рівень злочинності в місті)

Мені здається, що якщо частину цього витягнути, то можливо було би відсіяти десь 90% варіантів, а на ті 10% що лишаться вже додати якісь менш специфічні фільтри і легше приймати рішення.
От мені, на приклад, в Польші мало смачних овочів і сонясних днів. Але я знаю дофіга людей яких ці моменти взагалі не обходять і їм це пофігу.
Тому дуже важко відповідати на загальні питання, коли треба вирішити щось для себе особисто

В цілому погоджуюсь, але хотів уточнити про морально-етичні аспекти — вони де прописані?
Бо, як я знаю, у різних людей навіть значення слова «людина» буває дуууже різним ))
Як чув визначення слова «правильно» про такі різні речі, що просто інколи у людини починаєш перепитувати її пояснення і визначення, бо не розумієш чи вона не стібеться з тебе.
Як мені здається — якщо тобі хочеться, то все що не заборонено законом і напряму не шкодить сусіду, то все можна робити. А далі — «оскорбления чувств верующих» і тут під всіх не підлаштуватись ніколи в житті.
(цинізм — класна штука :) )

Дякую! Важливе уточнення. Я уточню, що коли писав пост, то мав на увазі не інста-курси, а саме сертифіковані курси, які дають змогу людям з визначеною вищою освітою здобути знання і стати саме психотерапевтами в певному напрямку.

Ну, на захист вітчизняних шкіл, можу сказати — більшість з них допускає до навчання кого завгодно, але у разі коли людина закінчує і на цей момент не має відповідної вищої освіти (психологічна, чи медична згідно переліку) то видається просто сертифікат слухача. Тобто вони не мають права називатись саме сертифікованими терапевтами, а просто мають сертифікат слухача навчального курсу. І таких осіб в подальшому не акредитують як терапевта в більшості великих вітчизняних шкіл і асоціацій. Але, якщо ти закінчив напочатку цей курс, а потім оримав вищу освіту, то тоді вже ти маєш право і можливість сертифікуватись і стати акредитованим психотерапевтом.

Володимире — дякую!
Це, напевно, саме те що і хотілось ))

А можна тут якісь пруфи і на те що можуть дати строк? Бо якось «за законому мають мати» і «можуть дати строк» — звучить так серьйоно, та тільки наче нічим не підкріплюється, крім розповідей про Остапа Бендера і Ківу. В цілому тут я погоджуюсь — шахраїв багато. Як і в будь-якій іншій галузі, напевно. І просто сказати «брак законодавства»... ну таке собі. Це як сказати «я б таких стріляв» і потім типу — мають розстрілювати за законом. Не підкріплено і звучить не серьйозно

А у ваших відповідях вище ви трохи сплутали поняття.
Є психіатри — медики, з вищою медичною освітою. Лікують психічні розлади, залежності і ще купу всього. Як правило — за допомогою фарми. Виписують пігулки, інвалідність і діагнози (офіційні, такі що і для військкомата підійдуть). Дають призначення в психіатрічні клініки.
Є психологи — це можуть бути або випускники медицинських ВИШів, або гуманітарних, або, мабуть можуть (хоча тут на 100% не певен) — спец.курсів при ВИШах. Вона консультують людей — тобто розпитують про те що сталось і можуть порадити звернутись чи то до лікаря, чи то до психотерапевта. Зараз вони часто працюють як «соціальні працівники» — у школах, у громадських організаціях, у різних фондах (державних, громадських, приватних). Допомагають людям хочаби зрозуміти де вони і що вони є, допомагають, не виписуючи рецептів чи ліків, і не ведучи з людьми довгої терапевтичної роботи.
І є психотерапевти — це можуть бути або ж психологи, або ж лікарі, які до своєї основної професії отримали ще додаткове навчання і можуть займатись саме психотерапією. Психотерапія не є ліцензійною діяльністю. Але, щоб мати змогу називатись акредитованим психотерапевтом треба мати відповідну вищу освіту і закінчені доволі довгі навчальні курси.
Що до КПТ, то ви, мабуть, знову ж таки не розібравшись, трохи знову заплутались і розказуєте що десь почули
ips.ligazakon.net/...​e41474?an=1&ed=2023_12_13
ось тут перелік методів психотерапії з доведеною ефективністю, затверджений МОЗ України рік тому. А, в цілому в світі, на відміну від нашого МОЗ вже визнали і підтвердили більше методів і зробили то трохи раніше.

Якось вас тягне якесь гімно знайти і ним трохи порозмахувати. Навкруги стільки всього цікавого, нового, доказово допомагаючого. А ви то радянські фільми по О.Генрі згадуєте, то шаманів з болот придумаєте і на них кидаєтесь. То от зараз розкопали доктора Пі і його прив’язуєте на те що психотерапія має бути медичною — воно ж зовсім тут не по масті. Як, в загалі то і розповіді про те що в СРСР називали лженауками (а їх багато було різних в різні часи). Вам би може гарного психотерапевта знайти — поспілкуватись там, розказати що вас бентежить? ))

Як казали моі вчителі — щоб написати що ти можеш вчити айтішніків ставати гештальт-терапевтами мінімально потрібно доступ до інтернета і 2 хвилини часу )))
А от якщо ставати сертифікованим спеціалістом... там є нюанси
Взагалі існує багато різних програм, які надають ось ці статуси «гештальт-терапевт», а потім «супервізор» чи «сертифікований тренер», коли ти вже маєш право збирати свої навчальні групи. Основних ассоціацій, чи то інституцій, на які реально йдуть, і де можна бабла зрубити на тому що вчиш вайтішніків — ну, напевно, штук 4-5. Але ще всередині в них багато відгалуджень, типу «кожен добрий випускним має організувати свою підшколу, з блекджеком... »
Якщо дуже сильно спростити по етапам навчання, то ось так:
— напочатку треба йти і вчитись на 1-му ступені — це рік, і там ти типу взагалі ще не вчишся бути терапевтом, а швидше як на особистій терапії просто намагаєшся зрозуміти себе, і зрозуміти чи воно тобі потрібно. Перший стуінь, якщо онлайн, то обійдеться щось близько 10 триденних зустрічей по 150 баків — 1,5к. Якщо офлайн і не в твоєму місті, то треба додати дорогу і проживання (у мене так було, і це ще десь приблизно така сама сума як за саме навчання);
— якщо пройшовши 1й ступінь ти не передумав, то можеш йти на другий — це 2.5 роки. І після його закінчення ти вже офіційно можеш називатись «гештальт-терапевт». За ці 2.5 роки потрібно ще виконати ряд програмних вимог — брати участь у конференціях, інтенсивах, проходити особисту терапію, групову, почати практикувати, брати супервізії на свою практику... в цілому — дофіга всього і все сильно платні штуки. Саме по собі навчання — вже 20 зустрічей по 150 баксів, плюс опціонально дорога і проживання. Інтенсиви (а їх має бути 3 штуки) — +/-400 баксів за участь, плюс дорога і проживання. Конференції — 150 баксів і також три. Супервізія потрібна пару раз на місяць, і це, в середньому по палаті — близько 50 баксів за раз (тобто 1,2к на рік). Особиста терапія раз на тиждень — і десь ще +/- 1,5к на рік.
А далі є третій ступень, який вже готує супервізорів і тренерів, які можуть все це викладати.
Ось тільки щоб стати хоча би терапевтом «повністю», тобто щоб тебе визнавали на рівні організацій, держави, чи міжнародних спільнот — треба ще мати вищу психологічну, або медицинську освіту. Тут вартість не підкажу, бо сильно великий геп. Але кожен може для себе +/- прикинути. Ну і крім вартості — 5 років, якщо це перша вища освіта.
На круг, якщо взяти тільки 1й, 2й ступінь та ВНЗ (тобто те що треба щоб стати акредитованим та визнаваним в світі спеціалістом), то вийде не менше 4 років і десь близько 14к тільки на це.
А так-то да — є курси на 3 тижні, в інстаграмі. Там отримуєш сертифікат не тільки психотерапевта, але і тренера одразу.

Чому саме гештальт — не знаю. Мабуть і модна штука, і я в ньому якраз. То він частіше тут і вилазить. Є ще з популярних, те що швидко згадаю — КПТ, схема-терапія, поведінкова терапія, гіпнотерапія, арт-терапія... там майже безкінечний перелік ))

Вітаю!
Я абсолютно не претендую на репрезентативність вибірки. Як і написав — у мене на конференції було кілька груп де люди які туди прийшли казали про себе «я прийшов з айтішки», або «я поки що в айтішці, але вже кілька років навчаюсь парелельно...»
Звідси і узагальнення — я їх більш детально не розпитував. Що сказали — те і написав.
І це, дійсно, тільки моє суб’єктивне враження після однієї триденної конференції. Якось в трьох групах найбільша кількість тих хто навчається була з ось цим «з IT». Можливо просто співпало, і банан то просто банан.
Другої за кількістю були колишні або поточні бухгалтери. З цим я вже стикався раніше, на різних етапах навчання. Це я списав на те що бухгалтерів свого часу випускали дууууже багато, і там була ситуація що можна було працювати бухгалтером роками і все рівно отримувати 500-700 баксів без перспективи сильно вирости по зарплаті. Тому там і була у багатьох надія, що психотерапія дасть більше. А, оскільки форум не сильно бухгалтерський, то я запитав тільки про ІТ

Та от в тім то і справа — йдуть, і наче навіть з цілью змінити галузь. А тут реально і конкуренція, і клієнтів «своїх» піди знайди... І доходи менші. Ось це дивує. Чому з айтішки менше ніж з «менеджерів»?
(якщо шо — я про «менеджерів» згадую бо це щось моє особисте, я їх взагалі не сильно люблю :) )

Та з мого досвіду тако ідуть чоловіки. Може ще трохи менше, але ситуація вже кілька років така що як в тому мемі «кришечка не дуже міцно тримається» і це лякає. :(

Ну от у мене кейс в тому, що наче як люди збираються з місця де платять більше 3к переходити колись на місце де будуть отримувати перші пару років близько 1-1,5к на місяць при дуууже більших витратах енергії на пошук тієї самої роботи.
І ось це дивує
(хоча я сам пішов з 5к, але я думав що то просто я такий винятковий... нехай буде дивак :) )

Ем... Так можна ж далі тоді піти — сікти дітей, секс після шлюбу, всі слухають і почитають керівництво. Але ж то також на болотах є.
Може просто спробувати не нав’язувати іншим свої вподобання? Яка різниця чи люди вдвох сексом займаються, чи в десятьох? (ну якщо тільки вони не будуть мені казати що їх спосіб правильний і мені тре також так тільки робити)

І тільки тому що 1000 років тому християнство перемогло Перуна — ви кажете що зараз ненормально бути свінгером? («не нормально» я тут розумію як «погано»)
Але тоді, за нормами християнства, всім і жити треба? Мабуть і в інтернеті десь відсотків 90 треба заборотнити...

Ну, в нашій поточній культурі, ще років 200 тому, могли через затяжні дощі знайти когось дивного, сказати, що це він порчу навів, та і з села на смерть в ліс вигнати. Або, років, 90 назад — знайти сусіда у якого трохи більше на городі вродило ніж у тебе, та піти його комісару здати, щоб чимось поживитись, або навіть просто щоб йому було так само хєрово як і тобі.... «Наша поточна культура» штука така не досить авторитетна. Бо, якщо її глянути років на 300-400-500-... тому, то там майже точно можна буде знайти ситуації коли «одного чоловіка і одної жінки» точно недостатньо )))

Ну тут, як мені здається, то все рівно — кожному своє
Є люди які просто виходять на годинну прогулянку чи пробіжку і цим трохи «приводять думки в порядок», чи «знімають стрес».
Так і в терапії — інколи буває що треба саме прийти і півтори години проп***ти. Інколи це допомагає людині. І якщо вона вважає, що за це варто заплатити, і не знає як ще можна такий ефект отримати — чому би і ні?

Ну я кажу про себе. Я не проводив опитування до і після на 5 років.
Даних про доказовість психотерапії досить багато.
А таким чином назвати некоректним можна будь що — у конкретному випадку для конкретного клієнта напевно і не можливо визначити якість зміни життя від вживання будь якого лікарського препарата, терапії, чи використання мобільного телефону. Бо тут дуже багато факторів особистісних.

Про психологів ви наче і правильно пишете. Але я наче всюди і писав саме про психотерапевтів?

Ну, я ж людям вірю :)
Якщо людина приходить в терапію і каже «мені ось тут хєрово!», чи «це мені заважає в житті, бо я не можу робити оте, оте і оте», або «я втрачаю друзів/гроші/сили, бо...» — і потім, після терапії, людина каже що їй легше, зрозуміліше, чи вона перестала чогось боятись, стала впевненіша в собі. Це ж плюс?
Я ось так вимірюю.
І, якщо навіть одразу після сесії може бути подяка із вічливості, то через певний проміжок часу, коли людина так і продовжує легше себе почувати, радіти життю, не вигорає на роботі, знає собі ціну — то для мене це очевидне покращення.
Хоча це і суб’єктивне. Бо родичам не завжди подобається що людина почала себе цінувати і дає менше лізти на голову )))

Ну і науково підтверджено, що, наприклад, у лікуванні депресії найкращий ефект дає поєднання медикаментозного лікування, психотерапія і фізична активність. Тож, якщо мій клієнт не виявляє симптомів депресії через деякий час після терапії — я вважаю що тут якість його життя покращилась.

ну хоча би колег підтримати )))