Оце наївне рабовласництво — моє улюблене. Тут справді екскурсії в цивілізовані країни допоможуть.

Одна порада: купіть кулінарну книгу і навчіться готувати. Багато проблем відпаде.

Платим 15.000 грн и в итоге едим бесплатно :))

А ще краще якийсь шкільний підручник з економіки.

Если рядом лес, покупаем твердоплевные котлы (разнорабочий уже есть) и не завим от государства.

І кримінальний кодекс заодно.

полная экономия на еде и на деревенских головняках

В мене ще краща ідея. Наймаєте ще одного прогера, він за вас робить роботу і все — профіт.

Ви досі не вловили?
Циганські барони і пшонки йдуть за логікою ДОІ — косять бабло. А щось там розбиратися типу «що красиво, а що ні», «що таке морально припустимо», «що таке пристойність» — на це часу немає: бабки любят скорость. А на всяку фігню знайдуть дорого дизайнера чи художника Нікаса Сафронова випишуть. Вони ж найдорожчі — значить кращі!!

Вас у Вікіпедії забанили?
en.wikipedia.org/wiki/Duke_of_Richelieu

ви ще не знаєте про альпійських сусідів.

Пшонка також дивився на останню сторінку каталогу, і яке ж «красиве» помістя вийшло. Або циганські барони будують свої палаці теж орієнтуючись на зовнішній вигляд.
Позолочені туалети за гроші купуються, а хороший смак щось за гроші не купується. Ба більше за гроші не купиш навіть усвідомлення «хороший смак».

Звісно непокоїть. До суду ж регулярно подає. Значить заважає.

А і постмодернізм підтягнувся)) Ну-ну.
Думаєте ті 13% не розуміють що він чорт? Думаєте що сталіністи не знають про мільйони замордованих? Вони просто готові бути на чортовій стороні, «укласти угоду з дияволом» заради власної вигоди. Чи живуть все життя за такою «угодою».

Ну якщо себе мислити як біологічний процесор (доволі тоталітарна думка), то звісно пофіг, що буде після мене. У світі є багато «людей», а не «вичислітєлєй», справи яких живуть і після смерті.
А Ваша логіка прямо як у КГБ : «нет человека — нет проблеми».

Дитинство на те і є, щоб навчитися відрізняти тих кому дорогий ти, а не твоя радіокерована машинка.
А якщо здорові дядки продовжують жити так і далі, то тільки одна порада: подорослішати.

в нашому суспільстві ще культивується думка, що щастя то «добробут».
А в глобальному суспільстві культивується думка «людина=сума грошей на рахунку»

Абсолютно погоджуюся, але я думав що в ІТ люди мають трохи кебети. Звісно совкове минуле забило в прошивці — що є тільки «виживати». Але справді щасливі і заможні люди знають і про «жити». Ба навіть знають, що «гарно жити» — це значно більше ніж «мати матеріальний добробут»

Знову ця дірка в логіці. Як Ви взагалі програмуєте?
Типу думати не тільки про дім дітям означає «оставить своих детей в нищете».

Звісно, що майже ніхто не готовий таке зробити. Але тому він і герой. Зміг зробити те, що не можуть інші. І його приклад показує, хто ми насправді — звичайні посередності

Є ще група людей, які думають що всі однакові. Самійленко 1896 p: «Ну й що ж у тих віршах? Чим вони кращі за моїх? Що він Байрон, а я Бовкало? Це ще не велика різниця...»
я навів приклад з Рішельє, щоб показати, що є небідні люди (чи були) справді вільні від влади грошей. Але це все виховання.

Приклад заробітчан якраз допомагає зрозуміти «не в грошах щастя». Вже є приклад «циклу» в три покоління: їду в Італію щоб забезпечити дітей, заробити дітям на житло. Тобто бабуся поїхала в Італію щоб маму забезпечити, потім ця мама їде в Італію, щоб забезпечити освіту доньки. Донька зараз закінчує український університет і пакує валізи на Італію. Результат — всі втомлені і нещасні.
Люди думали, що гарне життя — то гарний добробут. Добре, що потроху то вивітрюється.

Ну якщо в цей список цілеспрямовано «лізти», то це дійсно масаж власного его. Але в Україні є повно набагато дешевших способів: «Людина року», «Магістр століття» і т.п. А ще у нас один так хотів більше овацій, що навіть у президенти поліз гратися.

Не можна на другу сотню накупити ні друзів, ні любов, ні визнання, ні повагу, ні самореалізацію.
От є цікавий приклад з нашого життя. Звела доля разом Медведчука і Стуса. І відбулася битва, за логікою ДОУ, «лоха» і «не лоха». «Лох» згнив у тюрмі. «Нелох» став мільйонером з усім: тачками, джетами, заводами, бабами, і владою.
От тільки повага, любов, визання, і самореалізація залишились за мертвим «лохом». БЕЗ другої і без першої тисячі баксів. А чувак з мільйонами назавжди залишиться чортом.

Герцоґ Рішельє давав своєму синові урок аристократичного поводження: посилав його на день гуляти в місто з повним гаманом золота, а коли хлопець приніс назад невитрачену решту, демонстративно викинув гроші у вікно.
Саме по цій лінії й проходить межа між шляхтичем і буржуа, інакше — лицарем і селюком, «козаком» і «мужиком». О.З.

Я вас розчарую, після сотні тисяч доларів у вас буде тільки ще одне бажання: «де взяти другу сотню тисяч». А після свого дому, почнете думати про дім дітям і т.д.