Вимірюється в WTF/min

Якщо людина зробила внесок у автоматизацію пивоваріння, це вже заслуговує на респект і уважуху)) Знову ж, поки він не став 19 річним сіньйоро-тех-тімлідом, кількість каках, що полетять на його адресу значно зменшується))) Як на мене, хлопчина молодець, не сидить рівно на афедроні, а робить кроки до саморозвитку. Удачі йому у цій непростій справі.

Гарна стаття. Хтось влучно підмітив, що «практика без теорії сліпа, а теорія без практики мертва» Згоден практично повністю. Практика — залог успіху, плюс не боятись братися за те, що ніколи до цього не робив. Але теоретичні знання часто допомагають заощадити прірву часу, тому і на них забивати не варто :)

Історія цікава, хлопчина — молодець. Кількість орфографічних і пунктуаційних помилок в тексті відверто ріже око.

Пан Олег, дякую Вам за чудовий ресурс для підготовки! Сьогодні здав сертифікацію базового рівня. Багато питань в реальному тесті співпадали з представленими на сайті. Решта були дещо іншими, але в тому ж ключі. Ресурс корисний, тести актуальні.

Загалом не дивує піднята в коментах піна «з такими коучами я самсобізлобнийбуратіна». Підкаст просто виходить за рамки традиційності.
Мені дуже сподобалось те ЩО пані Ірина говорила і ЯК вона це говорила.
«Повірити в те що це можливо» — перший крок до досягнення мети. Всі перепони починаються в голові, а вже потім самоматеріалізуються.
«Зустріти себе» і «Зрозуміти себе» — перший крок до вибору правильного персонального вектору руху. Більшість людей все життя матлахаються як стрігни в пральній машині, саме тому що не знають чого хочуть.
«Як все встигати» — саме завдяки розміреному поступу, не кидаючись в різні сторони, не витрачаючи час на непотрібні речі, можна встигнути зробити те що важливо.
«Цінити поточний стан речей і робити плани на майбутнє якщо цей стан речей перестав задовільняти» — запорука психічного здоров’я і гарного настрою щодня. Більшість сидять на роботі, що не приносить задоволення і бояться двинутись десь вбік.
«Скучно» звучало саме тоді, коли обговорювались банальні речі, що героїня дійсно вважала нудними. Життя надто коротке, аби займатись нудними речами, тими що не приносять задоволення.
Як підсумок, цей підкаст у мене асоціюється з буддистським монахом, до якого прийшла бригада туристів і питають у нього «розкажи нам в кількох словах, як швиденько досягнути просвітлення»

На рахунок Мінська у мене склалось доволі двояке враження. З одного боку — рівні дороги, вилизані вулиці, порядок, всі діла... А з другого боку — відчуття якоїсь натягнутості і штучності. Народу на вулицях, у порівнянні з Києвом чи Львовом небагато, розважальних закладів і дрібних магазинчиків-кафешок-перкукарень практично нема. Про вуличну торгівлю взагалі мова не йде. В кабаках ціни ломлять європейські, а обслуговування совдепівське.
Тому, нехай Київ трохи брудніший, більше ям на дорогах, але в Україні дихається вільніше. А до аромату свободи звикаєш надзвичайно швидко.

Кофішоп це круто))) Часом для аналізу вимог дійсно буває необхідно отримати в організм тих речовин, що вживали пейсатілі спеків)))

Тру QA особисто знаю біля десяти, тих, кого бачив у роботі. Підозрюю, що невідомих мені тру-спеціалістів є доволі багато.
QA активність в аутсорсі доволі велика. Співвідношення до програмістів, приблизно таке ж як і всюди — в середньому 1 тестувальник на 3-5 девів.
За рахунок ведучого-троля, можливо дійсно щось упустилось. Але сіньйор куей повинен знати, що «Quality Assurance» продукту починається з управління процесами, що використовуються у компанії для створення продукту. Тобто ЗАДОВГО ДО того, коли мова починає йти про написання коду. І аж ніяк не «проконтролювати, щоб програмісти хвайно написали програму».

Повністю з Вами згоден. Без куей, впринципі проджект працювати може. Але це як з велосипедом: одноколісні велосипеди теж бувають, вони навіть їздять, але крутити педалі важкувато і швидкість поступається двоколісним)) Тому деви і куеї — два колеса одного байку)))

Слово програміста — те що треба десять разів перевірити. Особливо якщо це «я тільки трошки поправив CSS». Перечити йому — святий обов’язок ку-ея, в іншому випадку факап на проджекті буде йти за факапом.

Дівчинка, як для сіньйора, по-моєму, доволі погано розбирається в тому чим відрізняється QA, QC і Testing.
У ведучого, мабуть, якийсь QA відбив дівчину або обіграв його в карти чи обійшов у кар’єрі. В зв’язку з цим щоразу при згадуванні цих магічних букв, корона починає стискатись на голові і отрута починає капати з ротової порожнини. Відверто огидно слухати...

Якщо буде два варіанти — запропонувати німцям спілкуватись англійською, яку вони знають на достатньому рівні, чи українською, якої вони не знають взагалі, думаю перший варіант буде все ж конструктивнішим)) Я не стверджую, що передача інформації — єдина і виключна функція мови. Я кажу про те, що люди мають спілкуватись тими засобами, що дозволять передавати інформацію з максимальною швидкістю і з мінімальними втратами. У більшості випадків, сленг дійсно виправданий, якщо він спрощує спілкування. Якщо ж він використовується аби вдати з себе «крутого спеца» — це журбинка.

Мова — засіб передачі інформації. Якщо є можливість передавати інформацію швидше і ефективніше, однозначно треба цим користуватись. Згадався бородатий анекдот про те як на заводі настрого заборонили використовувати матюки, після чого продуктивність праці впала вдвічі. Коли почали розбиратись, виявилось, що «подай онту х*йню» більш зрозуміле і швидше ніж «Передайте, будь ласка, газовий ключ № 3 з полиці, що стоїть за станком»

Шутка в тому, що більшість з стереотипів, у тому чи іншому вигляді, дійсно присутня у більшості айтішніків. І коли хтось намагається підтрунювати з «стереотипів», у респондента задівається струнка в тонкій душевній організації... Від того і сприйняття «в штики» доволі симпатичного креоса))
Існує думка, що поржати над собою — вияв неабиякої сили, що також стане у нагоді при зомбі-апокаліпсису)))

s-media-cache-ak0.pinimg.com/...7a2ff5e48d25df58adc81.jpg

Ай молодець!!! Заради 13го пункту можна і зомбі-апокаліпсис потерпіти))))

Від фрази «в онлайні» у мене починає смикатись око...