На жаль, зараз немає відкритих вакансій.

Співробітники, знайомі знайомих, мітапи, вечірки і тд.
А в якому Ви місті?

Ось Вам приклад з перших рук: моя компанія безрезультатно шукає такого інженера вже пів року.
З рівнем ЗП в компанії проблем немає.
Надсилайте мені своє CV, якщо цікаво :-)

Близької дружби (щотижня виділяти іншим, цікавим мені людям за межами сім’ї кілька годин свого часу та уваги) не потребую на даному етапі.
Є досить багато хороших знайомих: як серед діаспори, інших іноземців, так і серед місцевих.

Ну, якщо Німеччина коли-небудь скотиться до примусової, чи навіть обов’язкової асиміляції — для мене це буде достатньою причиною покинути країну.
А поки що я насолоджуюсь вільним життям з своїм менталітетом, який, до речі, нікому не заважає, зі своєю мовою в себе вдома, зі своїми кулінарними традиціями, які, до речі, всім моїм знайомим німцям дуже навіть довподоби, і взагалі не планую асимілюватись.
Я ціную різноманітність культур як в Берліні, так і в моїй компанії конкретно, бо кожна з них приносить щось своє, особливе.
Головне — залишатись людьми і поважати свободу інших бути самими собою.

Звісно, що це непорівнювані речі.
Але те, що спецслужби працюють на попередження терористичних атак — це звична частина їх роботи.
Більше того, за останні 50 років, такої роботи у них стало значно менше: www.datagraver.com/...​ism-w-europe-20170605.png

Доволі часто доводиться ходити до лікарів, на жаль.
Шукаю на jameda.de.

Між «обов’язкова» і «примусова» є якась різниця в даному контексті?

Ні, він сам проговорився, що сидів останнього місяця кожного дня додатково по 2 години, бо йому було цікаво в чомусь там покопирсатись.
Може я перебільшив зі словом «проблеми», але менеджмент був незадоволений.
Цей самий працівник потім може образитись на когось і подати в суд на компанію і сказати, що ось я працював до 9 вечора щодня, бо відчував тиск з боку компанії — і почнеться довга і нудна перевірка фактів і тд.
А це удар по репутації компанії.

Ні, я не брехав. Саме таке ставлення я відчув до себе одразу, а з часом і зрозумів, що воно щире.

Я, чесно-кажучи, навіть не розумію яким чином Ви дійшли до таких висновків. Більша кількість німців, з якими Ви розмовляли проявляли заздрість в якійсь формі до Вас чи до спільних знайомих?
Як можна оцінити такі людські якості, про які ніхто зазвичай відкрито не говорить, ще й для цілої нації 80+ млн. людей?

Те, що ви описали — це асиміляція, і я приймаю той факт, що дехто може хотіти асиміляції, але не вважаю це обов’язковим для всіх.
Більше того, вважаю примусову асиміляцію — порушенням прав людини.

Це все виключно з мого досвіду. Я ще ні разу не потрапляв до лікаря, котрий не розмовляв англійською.

В першу чергу — суспільство.
З матеріального — тисячі дрібниць, які важко описати, але які роблять життя простішим.
Я подумаю і спробую навести кілька в приклад.

1. Був нульовий рівень. Зараз десь B1, але незбалансований: тобто, я розумію практично все, але через брак практики можу сказати дуже мало.

2. Дружина також отримала Blue Card, ніяких проблем

3. Якщо не враховувати інші аспекти життя, які в Німеччині для мене значно важливіші за гроші, а говорити лише про гроші, то думаю, що приблизно Y = 0.9. Але це дуже неправильне порівняння. Воно не враховує страхівку, соціальний захист, безкоштовні (реально) садки, школи та університети і ще багато чого.
Я міг би отримувати більше грошей в Україні (за умови типового ІТ ухиляння від податків) і «їздити з роботи на джипі в свій будинок з високим парканом за містом», але думаю, що мій рівень щастя і задоволення життям був би значно нижчим.

Не знаю, на жаль, але кілька знайомих перевозили кішок без проблем.
Здається, потрібна прививка і папірчик, який її засвідчує.
Думаю, з собаками схожа ситуація.

1. Бачив достатньо багато вакансій. Хоча, наприклад, в стартапах прослідковую тенденцію використовувати JS, якщо додаток — просто мобільна версія основого сайту.
2. В основному — опенспейси. Опенспейс == шум, як не крути.
3. По-різному, дуже по-різному. Навіть важко узагальнити щоб навести приклад.
Мені доводилось працювати як з лінивими, так і з дуже талановитими інженерами.
Але баланс між роботою та особистим життям тут дуже цінується і не порушується.
Співробітник мав проблеми з менеджментом, коли вони дізнались, що він протягом місяця перепрацьовував з власної ініціативи — компанія за таке може заплатити серйозний штраф.
4. Відкритістю і щирою привітністю та довірою співробітників. Тут по-дефолту позитивне ставлення до нових людей, а не нейтральне чи навіть насторожене як я це відчував вдома.
5. Останні 4 роки життя в Німеччині — були найбезпечнішими роками в моєму житті як суб’єктивно, так і об’єктивно, у всіх значеннях.

Одна пані розповідала на одному форумі

Це я коментувати не буду, вибачте.

Якщо Ви заберете з Вашого тексту національності та релігії — Ви помітите, що Ви описуєте звичайні, побутові, людські ситуації.
Я був свідком коли українці звертались до німок з ім’ям Таня українською — О БОЖЕ, ЯКИЙ ЖАХ.

Ваші діти, пані Бендерівко, якщо виростуть в Німеччині, аналогічно підходитимуть під цей опис:

першу мову мають німецьку, мають іншу релігію, по-іншому називають дітей, по-іншому виховують їх, але щиро вважають себе німцями.

3 роки

1. Наразі більше подобається в Берліні, але Гамбург дуже хороше місто для життя, також.
Якби не погода в Гамбурзі, думаю там можна було б комфортно жити в більш старшому віці, чи коли з’являться діти.
Берлін же більш «вільний» і відкритий — це важко пояснити. Це навіть важко відчути одразу. Лише поживши тут, приходить розуміння цієї свободи.

2. Проблем не було, але це займає деякий час, бо тут попит перевищує пропозицію.

3. Бакалавр

4. Повільний і дорогий мобільний інтернет

5. Різні. Думаю, тут є більше розуміння того, що людський фактор відіграє важливішу роль розробці софту, ніж технологічний. Вміння працювати в команді, йти на компроміси і знаходити спільну мову.

Вибачте, пропустив другу частину запитання.
Думаю, в мене був хороший intermediate.