По-перше: в цій гілці постійно підміняються дві окремі теми: мігранти та радикальні релігійні організації.
Середньостатистичний сирієць, турок чи алжирець має до ісламістів таке ж відношення, як Ви — до грецької православної групи «Православ’я або смерть!».

По-друге: я не заперечую існування проблеми з тероризмом, але якщо Ви порівняєте кількість смертей від тероризму в Європі (менше 500 за останні 10 років) (www.datagraver.com/...​5/ter-we-isl-20170523.png) з кількістю статей в медіа на цю тему — Ви помітите, що ця тема роздувається надто сильно. Ісламісти не мають такої сили і підтримки, як це малює медіа.
«Over the last 10 years there have been 1.4 deaths per year in the UK due to terrorism — which, according to research, means you’re more likely to be killed by dogs (18 deaths per year), hot water (100 deaths per year) or using your phone while driving (2,920 deaths per year).»

Раджу почитати цю статтю на тему того, як медіа користуються Вашими страхами для власного збагачення: medium.com/...​-in-our-feeds-e86511488de

А також про Confirmation Bias: en.wikipedia.org/wiki/Confirmation_bias

Додам:
3. В Німеччині є нормальним вчитись довго і є багато людей, котрі починають кар’єру в 30+ років. Дискримінація по віку заборонена і строго карається.

5. Так. В перші 5 років при виїзді з країни, можна повернути всі гроші сплачені в пенсійний фонд.
Після 5 років — не можна, але і пенсію можна отримувати за межами Німеччини.
Тобто, можна жити в Україні і отримувати німецьку пенсію.

В кожній по року, зазвичай збільшував ЗП на %15-20 при переході.

Радикальна ісламізація — це щось з каналу Russia Today.

Я бачу бідних і багатих людей. Бачу освічених і неосвічених. Ввічливих і не ввічливих.
В більшості випадків мені важко оцінити звідки людина по її вигляду.

Якщо Вас турбує релігійний розподіл, то в Німеччині мусульман — менше 8%, при цьому Німеччина — країна з найбільшою кількістю мусульман.
Для порівняння: в Україні — 1%, в Росії — 10%.

Якщо питання не в релігії, а банально в тому скільки тут людей, з якими неприємно знаходитись поруч — то це знову ж таки доволі суб’єктивно, але з власного досвіду можу сказати, що менше ніж в країнах Східної Європи. Кількість гопніків, яких я бачив в Празі, Кракові чи Будапешті — на порядок вища, ніж в Берліні, наприклад.

Подумаю про це :) Дякую

Якщо не створювати власний бізнес і якщо вершина == гроші, то в основному — так.
Винятками є позиції СТО чи схожі, у великих компаніях.

Залежить від галузі.
Якщо це дуже традиційна, німецька галузь типу фармацевтики, автомобілебудування та ін — то німецька на базовому розмовному рівні необхідна.
Рівень ЗП від мови сумніваюсь, що може залежати. Хіба в якихось окремих випадках.
Тут така сильна нестача в інженерах, а особливо досвідчених, що на мову ніхто не зважає.

Якщо є бажання залишатись надовго, то так, є зміст вчити німецьку.
Якщо ж питання в тому чи можна обходитись англійською — в Берліні легко. В Гамбурзі та декількох інших великих містах — також легко, але вони менш інтернаціональні. В Баварії по розповідях-страшилках від моїх знайомих — це вже важче, хоча не знаю чи правда.

Уточню щодо Берліну: компанія, де я працюю (250+ працівників) — англомовна на 100%. Англійська — єдина офіціна мова. Нею спілкуються на всіх зустрічах і у всіх командах, незалежно від того, іноземець ти, чи німець.
Більшість барів та ресторанів у «молодіжних» районах повні офіціантів, які не розмовляють німецькою (американці, британці чи просто з інших європейських країн).
Квартиру я шукав англійською і з власником розмовляв англійською, і копія договору є англійською.
Перукар, у якого я стрижусь і не шукав навмисно по мові — не розмовляє німецькою.
Всі лікарі розмовляють англійською.

В найгіршому випадку коли людина не розмовляє англійською — вона її все одно розуміє.

Якщо мова йде про біженців та мігрантів з країн Середнього Сходу, то в мене особисто ніколи не було з цим ніяких проблем. Я натикався на неприємних турків, сирійців чи мароканців з такою ж частотою, як і на неприємних українців, поляків та росіян.

Щодо мови: маються на увазі курси англійської, чи школа для дітей? Вибачте, не розумію

Glassdoor — так. А також (у випадковому порядку): StackOverflow jobs, berlinstartupjobs.com (Berlin only), railsjobs.de/rubyonrails (Ruby only), www.xing.com, www.linkedin.com/jobs

1. Стартапи дуже сильно відрізняються одне від одного, але єдине, що їх поєднує — це хаос. Для багатьох працівників, включаючи засновника, це щось нове — і як результат, процеси в таких компаніях налагоджені слабо, що в залежності від темпераменту може подобатись, або ж стресувати надто сильно. Я зрозумів, що стартапи — це не для мене, через те, що там треба покращувати практично все навколо себе, окрім того, що ще й виконуєш свою основну роботу — а за зарплату мотивації цього робити постійно немає. Долею в стартапах же тут не прийняти ділитись з працівниками.
Загалом, як на мене — стартапи в Німеччині трохи дивні. Їх засновники ведуть інноваційний бізнес консвервативними, німецькими методами.
Але це, звісно, узагальнення. Є і «нормальні» стартапи, просто треба довго і уважно шукати щоб знайти такий, де подобатиметься.

2. Я зараз працюю в компанії, яка дає багато можливостей для розвитку — high load, distributed, scalable, even-driven system in cloud (AWS). Далі — Amazon, Zalando або Google (якщо він з’явиться в Берліні).

Мігрантів багато. Я один з них.
Міста відрізняються чистотою одне від одного. Гамбург — дуже чисте місто, наприклад. Берлін — в залежності від району, але брудніше від Гамбурга. В порівнянні з українськими містами, Берлін все одно чистий на мою думку.
Про школи для дітей, на жаль, не знаю. Але не розумію для чого дитині може бути потрібна англомовна школа, адже в німецькомовній дають доволі хорошу англійську — більшість молодих німців вільно розмовляють англійською.

Сергію Михайловичу, насамперед, дякую Вам за Ваші роботу та зусилля. Як Вашому колишньому студенту — мені вдвічі приємніше натрапити на цю статтю і дізнатися, що Ви зараз займаєтеся такими важлими і глобальними проблемами.

Повністю згоден з тим, що проблема відтоку мізків з України існує (я є, власне, одним з прикладів), і на мою думку вона буде лише поглиблюватися в умовах війни на сході та загальної соціальної нестабільності.

Окрім згаданого соціально-екомічного аспекту, на який Ви не можете вплинути, я бачу ще один: через специфіку бізнесу аутсорсингових компній — відсутність підтримки справедливого професійного плану та менеджменту розвитку.

Більшість ІТ компаній в Україні зацікавлені розвивати та «вирощувати» лише вузько-профільних програмістів — знавців конкретних платформ чи фреймворків. Це добре, але це рівень ПТУ.

Навряд чи це те, що втримає 11 школярів з Вашого прикладу надовго, враховуючи їх бажання вчитися та розвиватися. А може і притормозить їх реальний потенціал.

Це, звісно, краще ніж те, що є зараз — я безумовно згоден, але для таких студентів було б набагато вигідніше, у всіх розуміннях, навчатися у хороших викладачів та професорів, здатних дати міцні основи комп’ютерної науки, здатних направляти, мотивувати, навчати, надихати та заохочувати. Чи є такі викладачі в українських вузах? З мого власного досвіду — одиниці. І ми добре розуміємо, що основна причина цьому — фінансова.

Тож, можливо, варто звернути увагу і на цю проблему? Знайти, організувати та підтримати викладачів, здатних виховувати майбутніх професіоналів?

Не знаю. Мабуть, простіше сказати ніж зробити, але мені хотілось висловити цю думку.