Мені шкода, що я поставився до вас серйозно.

Скрам-майстер приносить його в жертву біля канбан-дошки, після чого кожен з’їдає трохи серця, мізків та печінки, щоб перформанс перейшов до нього та наповнив силою. Після того на тімбілдінгу смажать шашлики, черепом грають в кеглі після роботи.

Чи є у вас не філософське, а емпіричне обґрунтування вашого твердження? Бо коли я згоден, що еволюція людини відбувалась під впливом екстерналізації та збереження знання, я не згоден, що це обов’язкова вимога для добробуту окремо взятої людини.

Для добробуту команд, наприклад, я вважаю управління знаннями невіддільним.

Для добробуту осіб, я вважаю важливішим хороший сон, простий нотатник і список справ.

Крім того, я не фокусуюсь на інструментах. Вся стаття — про те, як у людей з’являється потреба в інструментах, та яким чином будь-який з цих інструментів працює.

Буду чекати вас в наступних статтях, щоб ми обговорили, чи праві ви були у свому враженні. Ну або статей від вас :)

UPD: почитав документ і подумав, що деякі речі технічні не мають сенсу в перекладі. Перекладати ambient occlusion як «затінення», наприклад; це завадить розумінню терміна та посилань на нього в англомовних текстах, яких більшість. Вийде ломоносовщина, як коли на росії переклали російською всі наукові терміни на той час, і тепер ту ж математику без словника не зрозумієш — а у нас, як колишньої частини РІ, популярні GMAT-курси для «входу» в англомовну термінологію.

Дуже дякую за статтю і привернення уваги до теми. Сам зараз перекладаю свою художню книжку, і часто стикаюсь з проблемою відсутності стандартного перекладу англіцизмів, який не виглядав би надто синтетично і відірвано від мови. Цікаво, чому коли «дедлайн» замість «реченця» всіх влаштовував, в розробці ігор протрібен був «ігролад».

Думаю, проблема ще й в тому, що більшість учасників україномовної спільноти або сидять в англомовній (і хочуть використовувати слова as is), або тусували в рунеті (і звикли до тамошньої традиції). І питання суто-українського і тим, і іншим нове — адже українською контенту мінімум.

Згоден з тими коментарями, котрі зауважують, що не потрібно йти по прикладу росії та вводити прескриптивний підхід в мову. Англіцизми — то таке; в українській велика традиція асиміляції германських та романських слів.

Як на мене, куди важливіше збавитись від русизмів, які дійсно шкодять мові, і аналоги яких не відчуваються як «пісюнковий злодій». Та хоч вживання прийменника «по», чи канцелярити радянські; під час перекладу книжки, фактично, я заново вивчив українську мову — бо у половини того, чим я користувався в побуті, були куди більш красиві, милозвучні та органічні аналоги.

Дякую за ідеї стосовно контенту. Власне кажучи, саме так я й збираюсь розвивати тему далі в статтях, рухаючись від загального до конкретного. З висновком вашим не згоден.

По-перше, я не продаю консультації з персональних баз знань. Я поширюю чутку про свою книжку, яка не про персональні знання.

Але зроблю безплатно одну вам: висновок статі, насправді:

все залежить від особистих потреб, і більшості людей, воно не потрібно

По-друге, в цій статті, я створював карту не потреб і не методів, а поняттєвого апарату управління знаннями. Що таке метод, що таке персональні знання, що таке потреби в базах знань, яка психологічна основа роботи люди з зовнішніми носіями інформації. Які є цінності в управління знаннями як дисципліни, і так далі.

Власне кажучи, стаття так і з’явилась: я писав про шкоду брендів в команді, і пояснення про те, чому одне погано, а друге добре, відділилось в окремий текст.

Маючи поняттєвий апарат, уже можна рухатись далі та пояснювати складніші теми. В тому числі запропоновані вами.

Тому я думаю — по складності вашого письма та жаргону — що ви не потрапили в цільового читача статті. Мій цільовий читач — товариш-айтівець, який дивився різних блогерів, пробував різні програми, не отримав обіцяного ефекту та перестав займатись темою. Але йому все ще кортить зрозуміти, чому в нього не вийшло, і йому здається, що він щось робив не так.

Якщо ви звернете увагу на коментарі, то побачите, що деякі з них яскраво ілюструють потреби в поняттєвому апараті. Наприклад те, що метод і інструмент мають мати конкретну ціль, є не всім очевидним.

Але для того, щоб пояснити речі зовсім з нового ракурсу і скоротити inferential distance (відстань розуміння), мені й потрібно було багато тексту, приклад і метафор. Метафора з МРТ для пошуку копійок в штанях мені особисто сподобалась.

Відповідаючи на ваш запит, я використовую тільки поточний веб-контекст. Ось мій підсумок:

Тред твіттеру розповідає про те, що Adobe не надає безкоштовну підписку на свої продукти в Росії, як це повідомляли деякі російські ЗМІ. Автор треду аналізує джерела цієї інформації і показує, що вони ненадійні або суперечливі. Він також пояснює, що Adobe змушена дотримуватися санкцій США проти Росії і не може надавати свої послуги безкоштовно.

А що робити жінкам тих, хто не повернуся з фронту, і їх дітям? Чекати на допомогу держави, чи коли ви горлянку порвете комусь? Чи йти на роботу, де їх розвернуть — як коментатори обіцяють — бо вчились в Бітруті, чи тому, що не ошивались у 2000х біля комп’ютерних клубів? Чи тому, що в декрет підуть?

Ви дуже відірвані від життя, пане.

Дякую за дуже конкретну і яскраву статтю.

Також залежить від мети використання :)

В Zettelkasten все — один великий архів. І тут навпаки за датою останнього доступу реверсивно показуєш собі, щоб старі знання використовувати.

В PARA ж архів існує для того, щоб не розсіювати увагу. Воно психологічно обгрунтовано, що комфортно коли ти дивишся на зону фокуса — проєкти, наприклад — у тебе там скінченний список того, що у тебе в роботі. А не минулі, недороблені, закинуті, зроблені... Мозок це все ж обробляє, коли бачить, або тратить енергію, щоб не бачити.

Так само в роботі; коли будую бази знань для команд, відразу ввожу процедури та функціонал архівації, щоб застаріле навіть не вилазило в зону уваги.

Тому чи є сенс, залежить від того, чим саме ви займаєтесь і чого хочете досягти.

Ну, тут класичне «щоб шо»?

От наприклад, коли я вчив Джаву, а потів Джаваскрипт, інтервалка мені надзвичайно допомогла. Бо я будував уміння, що базується на знаннях (синтаксис, методи, паттерни) і т.д.

Але зараз, наприклад, коли я GSON бібліотеку собі конспектував, я б в житті не подумав її завчати. Скорше — щоб була структура конспекту, щоб коли знову треба буде використати, то розібратись без гугла та ШІ. А якщо буду користуватись, то воно завчиться само.

Загалом, думаю що у інтервалки наукова база і вона працює, але кожен має відповісти собі чи треба йому завчати. Тим хто вчиться — треба, мабуть. Тим, хто вивчає — наприклад, тему управління знаннями — навряд. Чим лінивіше, тим краще.

У мене, наприклад, зараз 6к карток в цеттелькастен. Це, як правило, джерела на теми, з якими я працюю, плюс факти (окремі тези з джерел) і мої власні ідеї з них. Плюс проекти, де я їх застосував, наприклад стаття чи робота по комплектації беклогу.

Щоб воно трималось до купи, у мене каталоги, карти, посилання між ними картками і т д. Але без карти знань в голові на рівні транзакційної пам’яті (я знаю що знаю і знаю де згадати, але не знаю що саме знаю), воно не працювало б. І я не міг би перевикористати конспекти з 2019, якби не пам’ятав хоч приблизно про їх існування.

Проте, інтервалка тут створила би неймовірне навантаження — уявіть скільки в день треба переливлятись. Та й мені не треба пам’ятати. Тому я просто шастаю по каталогам, прикріпляю сироти (картки без посилань) до нових масивів, і просто продивляюсь рандомне щотижнево, актуалізуючи його посиланнями на те, що у мене в зоні уваги.

Якщо буду щось вчити от так з ноля знову, точно буду користуватись, але точно не Ремнотом. Я хороші плагіни на обсидіан, ну а собі в ноушені я накостилю формулами.

Це багато тексту, лол, але варварство береться з того, що ви не прочитали навіть статтю і розпинаєтесь про уявну дискримінацію чоловіків, лол, чи безкоштовну освіту для всіх жінок.

Ось кого вчили безплатно, цитую:
> Академія надала 800 стипендій на навчання вимушеним переселенцям, жінкам з вразливих груп населення, ветеранам АТО та їхнім рідним.

Соромно жити з вами в одній країні, короче

Розвиток суспільства та політика стимулювання економіки. Є половина населення країни, яка заробляє менше, тому що через виховання, стереотипи та наявність можливостей не йде в технічні, конкурентні, високооплачувані професії, а то і зовсім займається домашнім рабством (малоефективним в сучасній економіці). Чим більше таких жінок буде, що світчнулись, тим більший об’єм економіки, тим краще всім.

В Індії, де місцями в регіонах є хати для менструації досі, у людей дуже велика усвідомленість цього. Для досліджень ринку спілкувався багато з індійцями та індійками-математиками та фізиками, що фрілансять викладачами на американських платформах. Вони так і говорять: хочуть жити добре, лол, їх підтримували у свій час консультанти в школі та ГО — ось і змогли навчитись потрібному в сучасному житті.

Тому в коментарях варварство, лол. Мені моторошно. Дорослі спеціалісти поводяться як якісь відвідувачі пікабу.ру не через раціональні причини (ріст економіки на користь всім), а тому, що їх особисто допомога жінкам ображає через якісь причини.

Це як раз те, про що я говорю в статті — інструмент вибирається ретельно, як апарат МРТ, розглядаються плюси та мінуси. Проте ніде не говориться, для якої задачі це інструмент потрібен: просвічувати мізки, чи магнітом витягувати копійки зі штанів перед пранням?

Відповідь, як на мене, передує рішенню про інструмент.

Є такий собі пан Райян Холідей, письменник, який тримає свої нотатки в пластикових лотках, схожі на ті, що люди купують під рис чи собачий корм. І нічого, його задачі це вирішує.

Враховуючи успішність Холідея, не бачу причин, чому в порівнянні не фігурують пластикові лотки. Вони відрізняються лише тим, що не потребують електрики і девайсів. Що насправді плюс, адже робить поріг входу нижчим.

До речі, Обсідіан давно уже не суто-маркдаун і дуже симпатичний. Також ніде не вказано, що Роам дорожчий за всі інструменти в переліку і немає безплатного варіанту. Загалом, не надо надійне порівняння.

P.S. я не засуджую право людей бавитись з різними нотатниками для задоволення. Але тоді й порівнювати їх треба по емоціях, що вони дарують, а не псевдокритеріям наче синхронізації чи наявності iOS аппки.

Планую як раз публікувати та описувати більш конкретні гайди та шаблони. Розморожую написані до війни матеріали.

Всім би таке вміння розділяти задачі та організовувати процес, як вам. Бажаю демобілізації пошвидше; неіронічно думаю, що вам самому є що писати на тему. Вона дуже недопредставлена в україномовному просторі, а розвиток теми як раз починається з того, що люди описують свій власний досвід.

А так-то коментарі справляють зовсім страшне враження. Уявіть, яка має бути жалюгідна людина, яка образилась через те, що жінок вчать безплатно ІТ.

Кому ліньки читати і статтю, і срач, ось саммері. Стаття робить сильні заяви, у яких нема підкріплення. Носії рашковансько-совковської культури рвуться в коментарях на тему того, що жінки сміють щось хотіти.

Коментарі справляють враження, наче ми знаходимось на хабрі, чи ще якомусь ресурсі сусідньої країни, де жінку навіть бити — не кримінал.

Хоча нерівність одними курсами не виправити, вважаю, в цілому, що якщо це безплатні або доступні технічні курси, де беруть до уваги соціалізацію жінок та працюють з нею — то це хороша справа.

Стаття

— Вступ: Стаття обговорює гендерну нерівність у ІТ-індустрії в Україні та як Beetroot Academy, соціальне підприємництво, прагне змінити статистику, надаючи безкоштовні курси для жінок, які хочуть увійти в ІТ-сферу.
— Постановка проблеми: Стаття наводить дані з DOU та Djinni, які показують, що жінки складають лише 28% ІТ-працівників в Україні та що чоловіки вказують вищу зарплату, ніж жінки, у своїх резюме.
— Рішення: Стаття описує, як Beetroot Academy співпрацює з Pact Ukraine, організацією, яка підтримується Урядом Канади, щоб запропонувати безкоштовний курс для жінок під назвою «Вступ до ІТ». Курс призначений для допомоги жінкам, які не мають попереднього технічного досвіду, знайти свою нішу в ІТ-сфері та подолати стереотипи та бар’єри.
— Результати: Стаття повідомляє, що Beetroot Academy спостерігає позитивну тенденцію збільшення відсотка жіночих випускників з 49% у 2020 році до 61% у 2021 році та 62% у 2022 році. Стаття також стверджує, що Beetroot Academy випустила 5% ІТ-спеціалістів України з 2014 року та надала 800 стипендій вимушеним переселенцям, жінкам з вразливих груп населення, ветеранам та їхнім родичам.
— Висновок: Стаття повторює місію Beetroot Academy зробити якісну освіту доступною та допомогти українцям побудувати кар’єру в цифровій економіці. Стаття також запрошує коментарi вiд читачiв на тему гендерного балансу в ІТ.

Коментарі

— Більшість коментарів є негативними та критичними до статті та її послання. Вони звинувачують статтю у сприянні дискримінації, маніпуляції та пропаганді на основі гендерних квот та стереотипів. Вони також ставлять під сумнів якість та достовірність Beetroot Academy та їхніх курсів.
— Деякі коментарі є саркастичними та насміхаються з ідеї гендерного балансу в ІТ. Вони пропонують, що жінки не зацікавлені або не здатні працювати в ІТ і що вони воліють жити за рахунок чоловіків. Вони також роблять жарти про трансгендерних людей та інші професії, які домінують жінки.
— Кілька коментарів є підтримуючими або нейтральними до статті та її послання. Вони визнають ініціативу та соціальний вплив Beetroot Academy та їхніх курсів. Вони також діляться своїми особистими досвідами або думками як жінки або чоловіки в ІТ або інших сферах.

На жаль, нема здобичі :( Та у мене вже є ідеї, як розвивати тему для досягнення потрібного рівню срачу.

Я намагався знайти, та не зміг; Bing AI припустив що це референс на статтю Форбс «20% робітників потребують 80% зусиль»