Не нийте.
Сім’ї, племена і т.д. завжди воювали відстоюючи свій життєвий простір. Це практично для всіх живих істот характерно.
Так, ви звісно також праві по своєму, але тут треба шукати якісь нові шляхи для вирішення цього питання. Просто всіх випускати це буде вакханалія.
Важко сказати, бо я не спеціаліст і не сильно шарю в предметній області, особливо в плані виробництва бпла. В масовому виробництві дешевих бпла однозначно є раціональне зерно, але треба тоді враховувати наскільки насичена їхня лінія ребами і наскільки дешеві бпла будуть ефективні в таких умовах. Тут треба питати спеціалістів в цій області, я нажаль більше спеціаліст в лазан’ї по лісам, болотам і руїнам.
Ну строкову я проходив ще в 2006, в «перерві» між навчанням на ІПСА в КПІ, хехе. Але строкова служба готувала в основному до роботи в общєпітах чи клінінгових компаніях.
Насправді я ніколи не був дуже хоробрим, і не був добровольцем в 14му. Я тільки під кінець 15го зібрав яйця в кулак і пішов на відбір в новостворену бригаду швидкого реагування в Гостомелі. Там мені повезло, я попав в дуже хороший колектив і пройшов довгий вишкіл з суперовими інструкторами. Далі були певні проблеми в бригаді бо її не випускали на передову і я пішов в УДА, де отримав трохи бойового досвіду. Потім повернувся знову до програмування, тільки трохи освоївся і вийшов на нормальну зарплату і наступило 24те.
Ну на нашому участку арта творить чудеса з того, що в неї є, але все рівно цього за мало. Плюс страшно не хватає нормальних дронів типу лелек, щоб її коректувати, бо ми не можемо як русня просто засипати квадрати в силу недостачі бк і стволів.
Танчики також останнім часом включились в гру, що нам дуже підняло настрій.
Орлани садять час від часу ребами, але знову ж таки відчувається недостача ребів, бо орланів у них судя по всьому ще багато.
Дякую, стараємося максимально бути обережними. Остальне уже від Бога залежить.
Розумієте, я вже три місяці в очку, в мене рівень цинізму зашкалює. Все що мене цікавить це виживання моє, моїх друзів і перемога. Обмеження чиєїсь свободи на даний момент для мене це пустий звук, пробачте але так є. Коли ти думаєш з горизонтом в один день, то ці всі поняття не мають значення. Якщо просто почати випускати всіх підряд чоловіків з країни, то в Європі почнеться вакханалія в дусі «сирійські біженці», бо нажаль рівень культури середнього українця не дуже високий. Це одразу буде використовуватись русньою проти нас, тому я це бачу як загрозу для нашої перемоги.
Якщо комусь по бізнес питанням треба виїхати, то це все рішається через відповідне міністерство.
1) По різному. Піхота безтолкова і вже практично закінчилась, в ход в основному іде свіжемобілізоване м’ясо з дири, танкісти досвіду набрались і працюють грамотно в умовах міста, вилазять між домами і розбирають наші позиції. Недавно навіть продовбав був дірку в п’ятиповерхівці навпроти нас і через ту дірку розбирав наш дім. Артилерія дуже грамотно їхня працює, цілі знаходить орлан і дуже швидко віддає інфу на гаубиці. Пара орлан+арта це та основна проблема, яку нам треба вирішити, якщо хочемо перемогти.
2) У СД особливих перспектив не бачу, там один міст лишився і його стан такий, що приходиться хреститись кожний раз, як його переїжджаємо. Тим більше не бачу перспектив відвоювати щось, поки не вирішиться питання з протидією їхній артилерії. Але я всього лише солдат і не бачу загального задуму, можливо ми просто тут відтягуємо на себе сили, а основний удар буде на півдні для прикладу. Тоді це все має смисл. Лисичанськ же сильно залежить від того як ворог буде продвигатись біля Золотого, Попасної і Слов’янська. Якщо там десь прорвуть і візьмуть нас в оточення, то будуть у нас великі проблеми.
3) Ну тут дуже сильно залежить від підрозділу і його командирів. Можу тільки за свій і пару сусідніх сказати, там все окей. Але знову ж таки в інших може бути жопа, тому тут за всіх розписуватися не маю права.
Та не сильно хочу просити, бо на мілкі речі хватає і зарплати, плюс сім’ї-друзі також допомагають. Краще допомагати новоствореним підрозділам, у яких зазвичай повна жопа з усім від звязку до транспорту.
Тепер не дає видалить.) Може модератор допоможе ссилки прибрати.
Давай краще тут коротко відповім.
1) Я якось від соцмереж трохи дистанціювався і не так багато їх моніторю як раніше, але всеодно трохи підбішує як зрадой*бство так і шапкозакидатєльство в дусі Арестовича.
Ну з котлами у нас постійно були проблеми в нашому районі, раз нас чуть таки в Рубіжному не відрізали. Але впринципі я просто для себе зрозумів, що західна допомога іде, але потрібно ще багато часу щоб її розвернути, тому морально себе настроїв, що ще місяця два-три нас будуть дрючить артою і головне просто залишитися живим і не розкластись на запчастини.
2) Дуже залежить від підрозділу. У нас підрозділ доволі професійний і добре організований, є старлінк, тому вакуума нема. Командир підрозділу також дуже активний, з усіма налажує зв’язок, тому ситуацію навколо знаємо непогано. Але є куча підрозділів, без зв’язку і толкових командирів, які знаходяться в повному вакуумі і вже здичавіли місцями.
3) Ми працювали в Рубіжному і тепер в Сіверодонецьку, тут постійні контакти були з піхотою, важкі вуличні бої, доходило пару раз навіть до рукопашної у деяких груп. Але зазвичай тактика в них пускати піхоту вперед, піхоту ми їх рубаємо, але тим самим видаємо вогневі точки, після чого вони починають нас розбирати танками і артою. Але це тіки район Рубіжне-СД-Лисичанськ, в інших місцях ситуація може бути абсолютна інша.
4) Місцеві це жесть. Все що було живе звідси виїхало. Те що лишилось реально заганяє в депресію. Місцями дивився на цих людей і не міг зрозуміти чи вони живі, чи вони взагалі колись жили. В мене стійка асоціація з нежиттю. Саме депресивне, що я бачив на даний момент це бомбосховище одного з заводів, битком набите таким контингентом. Повна тьма, запах запрілих людей, старіків і сирості. І серед всього цього п’ятеро маленьких дітей. Я до сих пір під враженням від того місьця.
Що з ними робити я не маю жодної уяви, може виїдуть в Рашку самі, бо ні Рубіжне, ні СД вже для життя не придатні.
Вибачаюсь, можливо трохи сумбурно і з помилками, писав з телефона.
Може спробую щось накалякати поки знову в очко якесь не відправили.
Через пів години удалю.
Поговорю з начальством, все-таки розвід взвод.
Так от я три дні, як змінився з Сіверодонецька. Тобі фоточки і відео ексклюзивні прислати звідти, чи так повіриш?
Тим що в петиції написано дозволити виїзд всім чоловікам від 18 до 60 закордон, а похід бізнесу до кабміну це вирішення конкретного питання для конкретної групи людей, а не перетворення українських біженців в Європі в аналог сирійців.
Знаєш в чому різниця між людьми які бояться і ссикунами? Люди які бояться не видумують пацаваті виправдання для себе і не ниють на форумах.
Може для початку не варто підтримувати позорні, дибільні петиції і нити на владу, а шукати способи вирішення проблеми виходячи з наявної обстановки? А до наступних виборів ще потрібно дожити.
Тобто знищенних міст, убитих дітей, згвалтованих жінок не достатньо щоб з’явилось бажання захищати свою країну? Якщо вам цих стимулів не достатньо щоб мстити цій мразоті, то ніякі стимули крім «прінудітєльних» на вас не подіють.