почитав що таке цей рорк. Виглядає як гарна штука, що допоможе автоматизувати те що зараз роблю руками та дати навіть більше. Дякую ще раз!

Слухати радіоспектакль на x1-x1.5 з декількома голосами озвучки та виразною інтонацією набагато кайфовіше ніж монотонне бубніня на швидкості x3

ок, ваша думка зрозуміла. Кайфово/не кайфово — це суб’єктивно

ще швидший спосіб з втратою деяких важливих деталей

ну от я й написав що не практикую майже швидкочитання, але наприклад відсутність проговорення слів під час читання корисна і в звичайному режимі

Еем... нащо тоді слухали?

відповів у тексті статті

Є аудіокниги, які зроблені так, що слухати дикламатора краще, ніж читати паперовий варіант

повинно слухатися для душі...

так, є. Мені реально стає нудно на звичайній швидкості. Можливість її змінювати додана в додатки відеоплеерів, подкастів та аудіокниг не просто так. Ніякого повинно не існує, лише хіба що в голові користувача

В чому кайф слухати голос в 3,0x?

я взагалі не відчуваю кайф від того, що слухаю голос, що на 0.5х, що на 3.0х. А ви відчуваєте? Кайф від книги, образів які створює автор, сюжетних поворотів і тд. Ну або від нової інформації, яку можна використати десь

Це що якесь змагання на швидкість?

а ви сам пункт не читали, так? лише заголовок? де там про змагання?)

Зараз вважаю для себе нормою

оце найголовніші слова. Розуміти чого хочеться та скільки особисто для себе :)

серед дуже багато читаючих людей є також особистості, що такою активністю ізолюються від зовнішнього світу

я теж читанням в якійсь мірі компенсую велику кількість спілкування та взаємодії з людьми в роботі. Це не обов’язково синдром, але кейси й такі дійсно є

практично витіснили підкасти

як не намагався, але не зміг собі привити слухання подкастів, чомусь не заходить... Чи то через довжину та щільність подачі інформації (яка низька), чи ще по якимось причинам. Слухаю вибірково, якщо десь випадково зустрічаю щось цікаве

більше різних книг\авторів, чи більше часу на читання?

Мені здається що одне з іншим пов’язане, бо який сенс читати повільніше ніж ти вже читаєш?

А це точно гідна мета?

думка наступна (і власний досвід):
1) в житті повно інших речей окрім книг, час не гумовий
2) список літератури яку колись би хотілося прочитати збільшується. Як художньої (я частину класики не розгріб ще, а є ж сучасна hard science fiction доволі непогана, та з’являється нова), так і професійної (не лише айті, а ще фінанси, економіка, психологія)

Як результат, хочеться брати максимум, але звичайно що без перебільшень і так щоб читання залишалося чимось приємним, а не стресовим. Бо дійсно, який то сенс?
Маленькі покращення в кількох напрямах призводять до покращення загального досвіду в моєму випадку

це скарб!

Пінчона рекомендували і казали саме що в його творах важливі деталі та нюанси так, буде цікаво подивитися що воно таке

розуміння — пріоритет, звичайно ж. А далі вже йдуть оптимізації))

відчуття власної вищості

вищість над собою до прочитання цих двох книг мається на увазі? тоді ок

це вже зовсім офтопік, ні? І одночасно класичне питання філософії. Написати є що і книги там, скоріш за все, не будуть фігурувати так само як і фільми, курси, і навіть робота. Проте заглиблюватися в дану тему в коментарях не бажаю. Дякую за розуміння

хибне враження, задоволення вдосталь отримую і є час посмакувати як персонажів, так і стиль автора. Ну і перечитувати сторінки, звичайно ж, ніхто не забороняє. Теж таке практикую, або зберігаю цитати та роблю нотатки, які переглядаю. Наприклад до монологів Айн Ренд у «Атланті» повертався декілька разів.

Темп — річ особиста і реально не має значення як і кількість книжок на рік. Я і 90% ютубу з різноманітними відеокурсами та конференціями дивлюся на 2х, або більше, і читаю швидко теж. Це те, до чого звик вже дуже давно — сприймати інформацію та обмірковувати її саме так, тому проблеми немає

Я розумію до чого ви ведете. В мене таке відчуття і з зебрами Сапольські було. Очікуєш якусь легку історію про стрес, а отримуєш купу дослідів та термінів (і стресуєш)... А буває, звичайно, й навпаки — очікуєш багато, а отримуєш мало чи не те що було треба. Проте не суджу книгу суто по назві ніколи (як і статті), бо вона ніколи не дає повної інформації про те що відбувається всередині. Тому зміст, рецензії, рейтинги, відгуки друзів-знайомих та незнайомих, але авторитетних людей і тд

Нічого особливого, якщо знаєш людей читаючих суттєво більше ...

Хизуватися числом наміру не було, сам знаю людей які читають набагато більше

переходу до читання декількох книг на рік

я люблю фантастику і там по преміям Хьюго та Небула ще багато-багато попереду + класиків золотого віку фантастики не всіх дочитав)) але то так, думки в голос

в професійному жанрі вже не бачиш нічого корисного, тому краще просто на інтернеті щось почитати

книги про технології або фреймворки не мають сенсу та старіють ще до видання, абсолютно згоден. Проте такі речі як софт скіли, чи менеджерські практики, чи база по software архітектурі, на мій погляд, варті уваги у вигляді книжок, хоч в деяких ситуаціях і є гідні аналоги: статті чи курси

Це ж скільки всього можна зробити за той час, що тратиться на читання, скільки нових речей в житті спробувати, щоб получити нові враження, реальний адреналін, реальний допомін

складається враження що весь вільний час витрачається на книги? ну то марно. І ще цікаво коли такі аргументи підкріпляються власним чи чиїмось яскравим прикладом, де саме за рахунок відсутності читання досягаються суперові результати та повнота життя)))

Краще фільм подивитися, займає набагато менше часу

Фільм 2-2.5 години, книга на 350-400 сторінок — десь 3.5-4 години. Дійсно набагато? Є книги які дуже складно чи навіть неможливо екранізувати («Убік» Філіпа К Діка), є ситуації коли книга краще (навіть ту саму «Дюну» взяти з популярного), є ситуації коли фільм краще («Бійцівський клуб», «Щось» 1982, «Згадати все» з Шварценегером і тд)

якщо я книгу не читав то і не буду знати які деталі упущені

за такою логікою можна й не дивитися, тоді точно не буде можливості розчаруватися чи не зрозуміти щось, що нормально доноситься лише в книзі-оригіналі))

Таке зустрічається. Заголовки типу «N речей/законів/звичок когось щоб ...» дуже часті зараз ну і як результат, якість там теж середня або нижче, тому треба дивитись на зміст та рецензії.
З тих де за клікбейтом ховалось щось зовсім інше, але круте можу одразу згадати Роберт Сапольські «Чому зебри не страждають на виразку» та Тім Феррісс «Працюй чотири години на тиждень». Обидві книжки зовсім не про те що в назві

deleted

Вільям Ірвін: Радість життя. Філософія стоїцизму для XXI століття

так, він там явно говорить що це авторське доповнення і що у стоїків було трохи не так

Дякую за «4 ідеї для заголовків від коментатора, що залишив 339 коментарів на ДОУ».
Це жарт, насправді не бачу нічого поганого в клікбейті. Можливо, якби не заголовок, то цього коментарю від вас і не було б

лексичний апарат і уяву натренував ще в шкільні роки

дуже круто, без іронії. На жаль, не всі так якісно розвиваються в школі

навчився саме цьому))

не проговорювати в голові кожне слово, а читати принаймні по піврядка одним поглядом (найкорисніше), а також пробігати сторінку зліва направо та справа наліво та ловити основний зміст коли щось не надто важливе, але для читання оце доволі складно використовувати, бо реально частина змісту не сприймається