Но убирать гуманитарку совсем нельзя...Я за те, щоб чисто гуманітарні дисципліни замінити на софт-скілс, добавити різні менеджменти (фінансовий, ресурсів, тайм...), фізкультуру теж залишити — однми словом дати технічному спеціалісту хороше підгрунтя, яке б покривало його взаємодію з суспільством в майбутньому.
Зі сміттям дійсно проблема, хоча вже почали ставити контейнери для нього. Залишилось тільки навчити народ, щоб викидали його правильно. В принципі подібне відношення і до лісу. На рахунок хатів, як метрики соціального рівня, я хотів зауважити таку парадоксальну ситуацію — села виглядають відносно багатими, в районних центрах часто проводяться традиційні культурні масовки, є різні відпочинкові комплекси типу «за містом» — і це все при тому, що половина народу на заробітках за кордоном.
Як житель тих країв, запропонував би околиці Дзвиняча, Солотвини, Гути. Це трохи в сторону від протоптаної туристами траси на Буковель/Верховину. Там дешевша земля, простіші люди (культурніші, як на мене), гори ті самі, район загалом менше «туристизований». Якщо цікавить середній достаток і соціальний рівень туземців — загляньте в таке село, як Марково, спробуйте знайти там хату нижчу
З однієї сторони розумію автора і співчуваю :) З іншої, припускаю, що проблема з іОС в іншому. А саме — архітектура UI не розвивається, а «доліплюється». Кожен раз з новою версією нам презентують мега-плюшки, які на WWDC виглядають просто і красиво вписані в існуючу архітектуру. А на ділі ми бачимо наліплене як-небудь г пластилін. В результаті замість однозначної лаконічної системи ми маємо купу гайдів, які працюють по дизайну тільки в семплах з туторами, поки не пересікаються між собою. В такій обстановці глибоке розуміння архітектури не сприяє ефективній розробці, їй сприяють приклади чужого досвіду на стекоферфлов. Це мій загальний висновок від роботи з іОС поничаючи з
В наведених ситуаціях буде дилема між самопожертвою заради відносин в команді і проявленням «лідерських» якостей. Тобто, ви могли б розкритикувати код, але погодитись, що він має право на життя в цьому порочному світі — тоді якість проекту постраждає, але ваш співробітник відчуватиме борг перед вами. Так само з багом — можете сказати, що по факту це не баг, але ви розумієте позицію кюа, хоч і не згідні з нею, фікс подаєте, як послугу кюашнику. Головне, щоб ваші дії виглядали, як уступки, а не визнання своєї неправоти. Протилежний варіант — ви твердо стоїте на своєму, підключаються колеги і начальство, відбувається словесний мордобой, можливо навіть в кілька раундів. В цьому випадку ситуація ризикована: переможете — отримаєте вінок пошани, програєте — ганьбу і −1 до права голосу.
В статті відчувається «гуманітарне» бачення теми. Як на мене, це все — маневри, вони можливо згладжують проблеми, але не рішають їх.
Програмісти не спілкуються стільки, скільки потрібно (HR-ам), тому що їм не цікаві суб’єкти спілкування, їм цікава сама тема розмови. Плюс, їм важливе розуміння, а не емоції/настрій/враження співрозмовника. Щодня питати «як діла» вони не будуть, і відповідати теж.
Щодо конфліктності, скажу за себе особисто — краще, коли мені прямо кажуть, де я протупив і наскільки це погано, ніж коли городять делікатні фрази, щоб часом не поранити мою ніжну душу. Тобто, деклікатні фрази — це той самий перехід на особистість, тільки протилежний до критики.
Щоб програмісти в вашій компанії були комунікабельні, потрібно всього-навсього стимулювати їх до обговорення цікавих їм тем. Наприклад, як в нас: командні хакатони, презентації пет-проектів, виступи на технічні теми. В результаті люди діляться своїми знаннями і досвідом, знаходять однодумців, здружуються — і це все природньо, без методичок по комунікабельності, роботі в команді і тд...
Ці всі функції для ідеального інструменту. Звісно, більшість з них — чисто примочки. Головне, що мені потрібно — візуалізація завтиків. Наприклад, маємо проект «наскладати дрова на зиму», і всі задачі, які після «привезти дрова з лісу» впираються в те, що спущені колеса в машині. Тому задача «знайти насос» з сусіднього проекту «поставити машину на ноги» має показуватися в червоній рамці поверх задач про дрова. Ось така ілюстрація :)
Я особисто користуюся Трелло. Маю борди на різні життєві теми, в них проекти у вигляді колонок. Часто задачі з одного проекту залежать від задач з іншого, а способу візуалізувати цей зв’язок нема.
Щодо канбан-тулзів, вони зроблені для проектів з установленим процесом (етапи в колонках), а в домашніх умовах таких етапів нема.
Роман, скажіть по власному досвіду, чи не приходиться постійно боротися з відчуттям «влому» при такій самоорганізації? Я для себе зробив висновок, що натхнення — важливіший ресурс за час. Тому, якщо вибирати між необхідною і цікавою задачею, роблю цікаву. Коли цікаві закінчуються, беруся за необхідні. Цей підхід протилежний запропонованому вами GTD.
Так, амбіції щодо фіч космічні :) Якщо локалізувати проблему, то головне, що потрібно — бачити зв’язки між задачами в одному місці. Знайшов такий інструмент: www.targetprocess.com В ньому якраз реалізували те, чого не вистачає в Трелло для мого випадку. Тут medium.com/...-than-trello-e8eb96d7a701 детальніше. Попробую, оціню, відпишу...
Зараз так і живу. В Еверноті щось типу вікі, в Трелло задачі. Буває, що інформація чи задача припадає пилюкою, оскільки не на видному місці.
Можливо ви знаєте щось, чого не знаю я :) В Джирі нема проблем з лінками між задачами і числовими параметрами. Але як розмістити все на дошці? Знаю, що можна прикрутити Канбан дошку, тільки її колонки не будуть мати сенсу для побутових задач. І питання з сортуванням задач по пріоритету теж залишається відкритим.
Я не релігійний :)
Realtimeboard — хороший приклад «всього в одному». Дійсно, для організації робочого процесу не вистачає формалізації задач. В цьому напевне і дилема — якщо ввести поняття задачі з її чіткою структурою, то постраждає абстракність. Наразі Realtimeboard можна застосовувати на ранніх етапах, коли важливо бачити перед собою багато різної інформації, а процес розробки ще не структуризувався.
Качаєте який-небудь OCR-сканер на телефон, фоткаєте мейл з екрану... профіт! Рекрутери нині такі балувані :)
+ за Харків. По ідеї це хороший підхід — почати з локальної території і, якщо буде успіх, поступово масштабуватись. Місто і час вибрані досить вдало, як для «полігону» :)
Щодо ІТ-шників у владі — наразі є приклади добросовісних ідейних людей. Тільки їх мало і тому їхній вклад в політику недостатній для реального результату. Радив би звернути увагу на юристів і при можливості співпрацювати з ними. Їхня спільнота згуртованіша за ІТ-шну, вони знають «систему» зсередини, досвідчені в конфліктах в правовій сфері і матеріально забезпечені.
може серед них були айфони на андроіді :)
Я все-таки мав на увазі промислову сферу. Хіпстери круті в «іграшках». Моя думка про те, що в ІТ є серйозні технології, які можна дуже широко використовувати. Потрібно тільки орієнтуватися як в цих технологіях, так і в цільовій сфері. Ваш приклад з розумним будинком — якраз цьому підтвердження: програмісти добралися до домашньої електрики. Ще приклад — бум з e-goverment. Але так само є нерозвідані горизонти (в Україні, наприклад, це сільське господарство).
Нужен всего-лишь дешевый анализатор нитратов или подобногоПро нітрати я ляпнув, тому що більше нічого не знаю в даній тематиці . Задача — визначати «чистоту» продукту. Для цього потрібні критерії і відповідні вимірювальні прилади — а це питання до хіміків, а не до програмістів :)
Только зачем?Може бути такий оптимістичний розвиток подій: людина з навиками художника/кухаря/сантехніка роздупляється в програмуванні і пропонує симбіоз ІТ і її колишньої сфери діяльності. В результаті родяться якісні стартапи. Зараз проблема хіпстерів-стартаперів — що вони не орієнтуються в предметній області, а свої ідеї аргументують здебільшого фантазіями.
Банальний приклад: виникла на днях ідея зробити тестер овочів/фруктів/м’яса з інтеграцією в іОС/Андроід. Юзер ходить по базарі, тикає голкою в картоплю і бачить на екрані рівень нітратів. Хороший хімік сказав би, чи можна таку ідею реалізувати і за яку ціну, а так — це всього-навсього чергова фантазія ІТшника.
Користувався довгий час Z10. Що можу сказати — після BB10 iOS — це щось історично-музейне. Зараз сиджу з іФоном, так що епл-фани, спокуха ;) Можливо, через 5 років Епл доросте до концепції, що користувач працює з контентом, а не з програмами.
По суб’єктивних висновках в Блекбері дуже толкові інженери. ОС зроблена «лаконічною» — дизайн однозначний, завжди знаєш куди за чим іти. Z10 при його дешевизні мені дуже сподобався — задня кришка не сповзає по поверхні, екран красиво вписується в корпус, все просто розбирається, ЖСМ модуль ловить краще, ніж в
Якщо рішите брати BB10, готуйтесь, що будете користуватися програмами під Андроід.
Дякую за розшарений досвід! Загалом так виглядає, що ми вміємо зробити продукт, але не вміємо організувати на ньому бізнес. Тому успішні кейси виглядають, як «стартап продався за ХХХ мільйонів». Віктор, дозвольте спитати, як ви дивитесь на ситуацію (проблему?), що наші продукти валяться із-за неконкурентноспроможності саме в плані ведення бізнесу на глобальному ринку? Які можуть бути рішення — чи варто виховувати власних еспертів, чи аутсорсити на Заході, можливо завести партнерські відносини з успішними компаніями?