Збільшення складності розробок завдяки автоматизації написання коду відкриває практичні можливості ще складніших розробок. Які додатково збільшать попит на всі етапи процесу, зокрема ті, що автоматизуються гірше або за визначенням потребують верифікації правоздатним сапієнсом. Принципово тут мало що змінилося з часів індустріалізації. Науковцям автоматизували проведення певних експериментів, завдяки чому за однаковий час їх стало можливим проводити не 1, а 10. Виявилося, що роботи в них через це навіть побільшало, бо стало більше різних допоміжних операцій. Ключовий момент у тому, що «експериментів» (будь-яких завдань для ІТ) загалом непочатий край, а які з них реалізуються на практиці і за який час — визначають доступні інтелектуальні ресурси, які ШІ значно збільшує, на порядки, але не до нескінченності. Людину ж це спонукатиме до апгрейду інтелекту в інтеграції з ШІ, тільки чомусь людинки про це майже не згадують. Наприклад, соцмережі здорової людини могли б підтримувати засоби раціоналізації ведення дискусій (і такі треба створювати замість того, що зараз).

Це не рішення. Це просто персонаж, а от робити з нього новину попахує якоюсь нездоровою расовою стурбованістю.

От якби зеленошкірих додали з якоюсь екзотичною біологією, було б прикольно:) зокрема, проїхатися по гендерній стурбованості, або й по нумберній (коли персонаж називає себе у множині) — наприклад, якщо в них штатна опція на зразок сіамських близнюків або ще щось таке.

Я розмовляв українською ще задовго до того, як це стало мейнстрімом. Але скажіть хто-небудь, навіщо разом із популяризацією пропагувати повернення мови до стандартів минулого? Ну ніхто тепер не каже «павза» і не вимовляє це слово так, як пауза. Фонетика розширилась, так само як і зі звуком «ф». Водночас із широким запозиченням іншомовного ґ зберігається його схильність до переходу в г, і коли вони трапляються разом через чиюсь манію передавати глухий h як дзвінкий г — це додатково заплутує.

“You like that?” © UT99

Коли я в 2006 впроваджував у локалізацію вінди слово «застосунок», аргументував це правильним варіантом перекладу application від apply — застосовувати, на відміну від калькованого через російську «додатку». За нормами літературної мови («-ння» — процес, «-ок» — предмет, хоча цього не завжди послідовно дотримуються), з активно вживаними суфіксами. Водночас потрібно було відрізняти прикладну програму від аплікації — наявного усталеного терміну. Ще була альтернатива «застосОвання». А тут яка аргументація? Inter + face = між + лице, обличчя, чи від дієслова face «дивитися в обличчя, прямо на...». Наприклад, румунською interfață — з тих самих компонентів. Якби українська мова схилялася до «слов’янського» пуризму як чеська чи хорватська, або слово «інтерфейс» було зайняте якимось іншим значенням, то утворилося б «межиличчя». А так до чого взагалі вигадувати якусь заміну тому, що давно прижилося, не плутається ні з чим іншим, та ще й на основі якоїсь чудернацької етимо- та морфології? От як розібрати це їхнє «дієвидло» — це від слова «дієв(ий)» + західнослов’янське «-дло», чи «дія» + «вид» + ніби вже й наше «-ло», яке в ІТ не приживається, хоч що роби, хіба що як сленг — гугло, двигло... Останнє, до речі, вдало диференціювалося в літературній мові як рушій.
Якщо ж словотворці шукають застосування своїй буйній фантазії, то нехай візьмуться, скажімо, за iterable та інші -able, або за слова на -ee (trainee, mentee...), які в англійській утворюються легко, а в нас коли як.

Дореформували українську до кальок з російського сленгу...

Оператори воріт збираються оперувати воротами?:)

Смаколик це просто мода на все західноукраїнське. Як і «файне» або тертюхи з бараболі. Хоча остання — це не галицький, а саме подільський феномен з 18 ст., ще до кордону по Збручу. Туди картопля прийшла з Бранденбурга, який деякими слов’янськими мовами називають Branibor, і так ця назва трансформувалася. А деінде з Магдебурга — і стала «мандибурка».
А ще в одному районі Поділля (західного) кажуть «рукоу, головоу», а в сусідньому «руком, головом» як серби, але це не привід тягнути таке в літературну мову.
Хоча полонізмів ми точно тепер нахапаємося, як колись русизмів, але швидше з побутової та юридичної лексики, не ІТ. І щоб цілими граматичними конструкціями, як суфікси, — це має бути тривалий і потужний вплив, як англійської (тестити, тестинг і т. д.).

Ішов 2023 рік, розробники продовжували паритися з локалізацією дат...:(
До речі, ДП/ПП — це ще від «Ну постривай» та інших «електронік», яких клонували в т. ч. у нашій Вінниці. Там 12-годинний формат, НЯР, був прошитий у схему, яку клонували цілком без змін, а на екрані вже відповідні сегменти зробили потрібної форми. Якби ж розробляли «у нас» від початку — швидше впровадили б 24, як на вокзальних годинниках без батарейок.
Issue — зазвичай «питання», але треба дивитися в контекст. Мав із цим регулярні issues під час локалізації. А в технічному плані — софт від англомовних розробників дуже погано пристосовується до того факту, що в нас числа узгоджуються з різною формою множини, а такі як 21, 31 тощо — взагалі з одниною. Це треба фактично в коді прописувати, а без цього — хіба скорочувати.

Ідея правильна. Але за законом великих чисел менші компанії більше ризикуватимуть відхилитися від цільового показника вниз, навіть у соціумі з рівномірним розподілом скілів за гендером, яких обирають рандомно і на кожного унікального фахівця у сфері X є унікальна фахівчиня в сфері Y. Тобто тут варто диференціювати за розміром компанії, що більша компанія — то жорсткіші вимоги, інакше це дискримінуватиме МСБ.

Це залишки «традиційних цінностей», які слід викинути з голови і з соціуму, і тоді буде win-win. Жінкам нав’язують, що вони мають шукати когось «вищого за статусом», чоловікам — таку жінку, яку можна «контролювати». Це мавпячі цінності, яких давно варто позбутися і як мінімум не виховувати на них дітей і не пропагувати навколо себе.

Намагатися все охопити за один раз немає сенсу ніде. Був у Берліні один день і наступного дня поїхав далі, так само в Римі і багатьох інших місцях. Але що заважає приїжджати потім знову «на вихідні» і проводити час по-іншому?

Вікно можливостей для таких реформ у стилі леніна-луначарського фактично закрилося, і давно.
Це можна було зробити тоді, коли основний пласт класичної художньої, а відтак і наукової літератури тільки починав створюватися — на початку модернізації суспільства, поширення масової письменності тощо, тобто десь у 19 ст. І то в нас це історично мало менше передумов, ніж, скажімо, в Туреччині, де арабська писемність була нав’язана з зовсім іншої мовної сім’ї, чи в Румунії, де мова латинського походження, але була кирилізована болгарами (а в Молдові потім росіянами). У нас кирилиця ще від Київської Русі, а що її використовують і на заліських окраїнах чи навіть у Монголії — це не має хвилювати ні нас, ні болгар тощо. Теоретично міг би прижитися подвійний варіант як у Сербії — але теж якби його впроваджували ще тоді.
Замість цієї маячні треба просто підвищувати рівень знання англійської та інших мов, а також навести лад із транслітерацією.
З.І. І в монобанку, коли був кіпіш із видаленням російської, — чомусь майже не звертали уваги на відсутність англійської версії, а дарма.

Прошу підтвердити акаунт, з прив’язаним linkedin

Головна проблема соцмереж — що юзер у них не клієнт, а товар. Йому підсовують стрічку контенту, над якою він не має прямого контролю, як у телевізорі. Були колись поширені побоювання, що соцмережі стануть платними, але їх розробники зробили гірше, перетворивши користувача на рекламного раба. Потрібно перебудовувати все, від персональної інфогігієни і технологій керування контентом, який споживається, до політичного тиску на соцмонополістів.

Взагалі цитувати Римський клуб = розписуватися в недалекоглядності та когнітивних викривленнях.
Хто забув, ця компашка на початку 1970х пророкувала світові швидку (!) мальтузіанську кризу та біг бадабум. Тоді ж виповз такий Ерліх, який лякав світ неконтрольованим зростанням населення і вимиранням від голоду не менше мільярда людей вже до 1980х. Натомість Борлоуг і ко «зненацька» здійснили зелену революцію, а темпи зростання населення почали знижуватися і це було передбачувано навіть тоді — демографічний перехід річ універсальна. У 1980 Джуліан Саймон запропонував цьому Ерліху побитися об заклад, що ціна будь-яких 5 ресурсів, які той вибере на власний розсуд, за 10 років зросте (за «очевидними» мальтузіанськими міркуваннями). Ерліх вибрав мідь, хром, нікель, олово і вольфрам — і програв. До 1990 усе це впало в ціні.
Мальтузіанці клінічно недооцінюють здатність людини до інновацій, а також роль у цьому ринкової економіки та соціального поступу. Також вони плутають поняття матеріалів, ресурсів і економічної цінності (абсолютної та відносної). Матеріал стає ресурсом і набуває певної цінності за наявності відповідної технології. Подальший поступ технологій здатний цю цінність збільшити (кремній — це фактично пісок, але з нього можна виготовляти все потужніші процесори), водночас ціна не факт, що зростатиме, бо збільшення попиту на певний ресурс стимулює пошуки альтернативних і/або збільшення ефективності його використання. У кінцевому підсумку більшість матеріальних ресурсів залишаються на Землі і єдине, що фундаментально необхідне для їх переробки, це енергія. Її наразі є на 3-4 порядки більше від Сонця на одній лише Землі, ніж використовує вся земна енергетика; в навколишньому космосі — ще на порядки більше, ну і на додачу до природного термоядерного реактора можна створювати ще й штучні. Освоєння цієї енергії, перетворення її на реальний доступний ресурс — це питання технологій, які створюють люди. І саме людина, її мізки є зрештою найціннішим «ресурсом» світової економіки.
Власне, щодо людей тема «повного світу» якраз є актуальною — у демографії, освіті, соціальному поступі. Причому передусім із гуманітарних міркувань, але вони мають і економічний вимір. Західна освіта з 19 ст. — періоду демографічного вибуху — базувалася на «доборі найздібніших» шляхом фільтрування великої маси людей, майже за Дарвіном. Натомість підхід так званого соціалізму був узяти наявних людей і прокачати їх усіх. Соціалізм факапнувся з інших причин, але за підходом до освіти він (заснований на ідеях західних теоретиків того ж 19 ст., таких як Енгельс і ко) навпаки дещо випередив час.
Сьогодні інтенсивний апгрейд (а не екстенсивне «сортування») людських ресурсів стає головним чинником подальшого прогресу, зокрема в таких аспектах:
— освіта протягом життя (life-long education)
— освіта для подовження життя (long-life education)
— підсилення інтелекту (intelligence amplification/augmentation, IA) в синергії з ШІ (AI)
— перехід із подовженням життя та підсиленням інтелекту на новий рівень мотивації до науки, соціального поступу та іншої масштабної діяльності в просторі та часі (освоєння космосу, інженерія екосистем тощо).
Власне цього якісного переходу (який вже почався) не розуміють ті, хто все зводить до фіксованих технологій обробки матеріальних ресурсів окремо взятої планети та дідівських методів роботи з людським потенціалом. І намагаються видати за «інновації» якісь сумнівні веб-стартапи, а за «школу майбутнього» — ейджистський проєкт із добору недооцінених студентів «до 30». Насправді ж освітою Майбутнього займаються ті, хто допомагає входити в ІТ (і не тільки) 45-65-річним і старшим. І взагалі всі, хто ламає усталені вікові, інтелектуальні та творчісні стереотипи. У сфері HR і менеджменту теж.

Ліваки (не просто ліві) за визначенням регресивні, як би вони себе не називали.
Звертали увагу на однотипні статті на зразок «ууу, цей Ілон Маск хоче катати багатіїв туристами в космос, а діти в Африкі недоїдають», або «цим егоїстам із Долини не вистачає 75 років життя, вони хочуть 150»? Це воно. Підозрюю, що в багатьох випадках вони кооперуються з такими ж упоротими праваками, тільки ті кукурікають про «духовність», а ці про «привілеї» і т. ін.

А яке відношення має оця ваша culture war до того факту, що пітерсон — рашист і мудак?

Тільки при цьому він «чомусь» не критикує таких реально упоротих ліваків як Хомський, за підтримку рашизму, а називає «лівацтвом» нормальний поступ західного суспільства. Захист прав меншин — це не лівацтво, а от коли під цим приводом намагаються загальмувати поступ в інших сферах, бо це нібито дасть комусь «привілеї», або на тих самих підставах виправдовують агресію, то це вже клініка. Але пітерсони навіть не намагаються відрізнити те й інше — вони відпрацьовують путінські вказівки.

Гуманізм за визначенням передбачає свободу і рівність. Не плутати з совком, де не було ні того, ні другого, ні третього.