Стосовно більшості випадків, то я погоджуюсь з такими аргументами, бо деякі люди продовжують працювати на мінімалку, бо вони або мають занижену самооцінку, або немають жодних цілей, і, відповідної мотивації, або бояться нових випробувань, зациклені на невдачах, ліниві і т.п.
Однак і нічого надзвичайного у тому нема, щоб перейти з мінімалки (білизько 3,5тис. грн) до 2-3тис. дол. (рівень середнього класу). Таке можливо, коли наприклад, людина пів життя вчителювала в селі, бо це їй подобалось, з часом розвивала в собі необхідні скіли, виховувала характер, експериментувала з «новими підходами» в навчанні, плюс якщо вона готова до нових випробувань, а спільного сімейного доходу вистачало, щоб утримувати сім’ю.
Такій людині нескладно буде ставити перед собою нові цілі, пробувати себе самореалізувати в іншій спорідненій сфері, де крім усього іншого, ще й платять в
Схожий приклад — це історія Радіслава Гандапаса, який теж був вчителем зарубіжної літератури, а сьогодні є успішним тренером та бізнесменом, і повною мірою використовує усі ті скіли, які ще почав формувати, викладаючи у школі.
Іншим прикладом є те, що один з моїх друзів, проживаючи в Україні тривалий час, отримував ненабагато більше мінімалки, а коли переїхав до Польщі — почав заробляти приблизно в 8 разів більше, просто через те, що там рівень з/п вищий за подібну працю (не IT-сфера).
По друге, «із грязі в князі» — засильно сказано. Бо якщо людина з адекватною самооцінкою, мотивована та має конкретні цілі і розглядає гроші не як самоціль, а як допоміжний ресурс в її становленні та самореалізації, то вона протягом усього свого кар’єрного росту залишатиметься звичайною людиною, а не «князем», і до людей, що отримують мінімалку, теж буде ставитись як до рівних собі в аспекті не фінансовому, а соціальному.
Інша справа, якщо якийсь колишній зек взяв участь у афері, або йому замовили якогось депутата, і за це отримав більше мільйона, то тут вислів «із грязі в князі» більш доречний.
Якщо хтось пів життя працював на мінімалку, наприклад вчителем в селі, а потім йде в споріднену сферу в якусь міжнародну компанію, наприклад тренером, психологом чи career adviser’ом, де виконує роботу по розвитку персоналу, яка оцінюється разів так в
В цьому і весь прикол, що комусь буде достатньо на рівні elementary спілкуватись, аби тільки сторони розуміли один одного, а інший бажає спілкуватись іноземною мовою вільно, як рідною. Треба розуміти цілі клієнта, а не орієнтуватись, як деякі посередні викладачі — на те, щоб «всіх учнів вивести на продвинутий рівень, відповідно до тих програм, по яким самі вчились».
Діє просте правило: знаєш потреби клієнта — задовольниш потреби клієнта і будеш успішним, в іншому випадку — фейл, незалежно від рівня власної підкованості.
..Ну або звісно, якщо ти хороший психолог і з легкістю можеш переконати клієнта змінити його власні потреби та цілі, тоді диктуєш йому що хочеш, але то інша історія..)
Взагалі треба багато читати, аби грамотно писати, навіть якщо ти не знаєш, коли там двокрапка, кома чи тире повинно ставитись. Це вже з досвідом приходить. Не думаю, що «граматичні заморочки» допоможуть краще розуміти нейтіва, коли той сам спілкується не мовою художньої літератури.
А от знання ідіом / синонімів, володіння достатнім словниковим запасом на технічні / побутові та інші теми, сприймання мови на слух і постійна розмовна практика — це ключ до вдалого опанування іноземної мови і успішного спілкування. От тільки в цьому і складність для викладача і цінність викладача — зрозуміти чого не вистачає її підопічному і як його краще всього вчити, аби тому «заходило». Це теж вимагає високої кваліфікації, в порівнянні з іншими професіями (кожен підопічний — як «міні-проект»).
Подібні закони діють в будь-якій сфері, багато чого залежить від переговорів. Можливо як для джуніор-мідл, ти ще не знаєш, скільки коштують твої скіли і ходиш по співбесідам заради цього, або орієнтуєшся на статистику. Однак якщо ти вже сініор або тех лід, то ти орієнтуєшся не на іншого Васю з іншої контори, ти орієнтуєшся на свої власні потреби, і вказуєш саме той рівень, який тебе влаштує. І, здається, скіли у автора на рівні вище «джуна-мідла», тому можна орієнтуватись на бажаний рівень і на бажані умови, а не на то, хто інший скільки отримує.
А якщо ти відразу думатимеш про те, якби не забажати «зависоку» ціну, аби не відмовили, краще спробую пахати за дешевше, бо інакше тебе замінять якимсь дешевшим джуном, значить ти так і будеш бігати від контори до контори, бо коли дізнаєшся, що десь якомусь Васі зі скілами гіршими ніж у тебе платять більше, ніж тобі (типу «прогадав»), ти знову будеш створювати текучку, замість того, щоб обговорити з роботодавцем свій «новий рівень» скілів як причину для перегляду з/п.
Максимізація вигоди — це нормально з економічної точки зору, згоден, особливо в умовах інформаційної асиметрії. От тільки щоб «не прогадати», наприклад, для джун-мідл — необхідно практикувати ведення переговорів, а в ході переговорів вже видно, що якщо тобі більше 5 контор обіцяє без роздумів платити більше, ніж ти хотів — значить, ти дійсно коштуєш значно більше, а якщо більшість пропонує меншу з/п — значить або твої скіли недостатні для такої з/п, або досить багато конкурентів з подібними скілами просять значно менше, або перепродати не можуть набагато дорожче. Але зробити такі висновки можна тільки після проведення як мінімум 10 переговорів, а далі приймати рішення що робити. А от на форумі тобі ніхто не скаже точно, скільки тобі просити, щоб не прогадати, бо у інших ще менше інформації про кандидата, ніж у самого кандидата.
На самом деле, не стоит ориентироваться на то, сколько обойдутся курсы, или фрилансеры, поскольку сама вряд ли сможешь когда-нибудь оценить эффективность их работы. Этим пусть занимается компания, в твоем случае — нужно руководиться тем, что ты готова дать и за сколько ты готова это дать. В таком случае, если договоритесь — каждая сторона останется довольной.
Суть моего ответа не в том, нужно ли себя спрашивать, а в том, что уровень з/п регулируется в первую очередь спросом/предложением, и умением вести переговоры.
Если человек обладает эффективной методикой обучения, и приносит нужный результат, то нормальная компания будет платить именно за результат, а не исходя из лимитов своего бюджета. Именно хороших специалистов — не так много, поэтому предложение небольшое, и соответственно договорной уровень з/п — высокий. И если человек именно такой специалист, то в ходе переговоров работодателю будет ясно, почему нужно пересмотреть свои лимиты и нанять этого человека.
Только, зачем об этом спрашивать других? Никто, кроме самого человека, не ответит лучше на вопрос, сколько он хочет и соответствует ли желаемый уровень з/п его компетенции.
Не уверен, что с группой сложнее, ведь обычно разбивают на группки по уровню, и давай со всеми правила и упражнения проходить, т.к. состав групп может меняться, но желаемый уровень остается примерно тот же. А если работаешь в нескольких конторах, то в каждой следующей преподаешь практически «по шаблону».
Другое дело, когда индивидуально работаешь, тогда к каждому под его уровень и цели нужно готовить отдельную программу и подход, поэтому и доход в таком случае обычно выше.
Вообще странный вопрос.
Звучит, как будто: «хочу выдоить значительно побольше, чем обычно зарабатываю, только не знаю сколько запросить, чтобы не отказали, поскольку могла бы работать и за дешевле..».
Вот только нужно опираться не на то, сколько могут дать, а на то, насколько эффективно сумеете обучить, поскольку ценится то, насколько уровень английского айтишников поднимется в относительно короткие сроки, в таком случае вам будут готовы платить прилично. Но если результат будет такой себе, исходя из фидбеков и не только, через месяц-два, а может и раньше, от ваших услуг откажутся и будут искать кого-то покомпетентней, независимо от запросов по з/п.
А может кандидат решил что-нибудь подороже себе заказать и поинтересовался, платит ли компания, чтобы в случае с ответом «ДА» — быть поскромнее и не заказывать лишнего, а вот если бы прозвучал ответ — «НЕТ», тогда бы заказал себе то, что хотел, зная, что оплатит себе это сам? Странно со стороны автора интерпретировать ситуацию по своему и решить, что она на 100% права, а кандидат должен был что-то «дать» компании еще до того, как с ней начал сотрудничать..
Висловлюєтесь штампами, подібне чув тільки від свідків Ієгови та деяких пенсіонерів.. Так багато хто обманюється, що «справжніми цінностями» є для нього сім’я та діти — не скільки якість стосунків, скільки просто «наявність цих атрибутів». От тільки коли настає момент, коли діти стають самостійнішими, перестають бути ручною іграшкою, а чоловік/дружина перестає задовольняти конкретні потреби, от тоді і депресія і зловживання алкоголем і звинувачення на їх адресу.. Нема сенсу ділити «цінності» на чорне та біле. Почитайте хоча б якусь з книжок Еріка Берна, тоді й матимете уявлення, в які ігри періодично грають люди, та чому саме вони так роблять.
А щодо комп"ютерних ігор — то у людини може бути повноцінне життя, якщо вона просто розмежовуватиме свій особистий час на відпочинок (ігри, книги, спорт, подорожі та інші розваги) та час на формування стосунків з іншими людьми (бізнес, кар"єра, сім"я, друзі), або вдало їх поєднуватиме — чимало таких прикладів.
У меня пол года ушло на то, чтобы я начал понимать js, и еще полгода — на то, чтобы я начал успешно применять свои знания es6 на практике. Если автор будет создавать маленькие проекты на Angular 2+, он подтянет es6, так как typescript позволяет это делать, плюс привыкнет применять типизацию, что позволит избежать в будущем многих ошибок. К тому же, у Ангулар одна из лучших документаций, которые я когда-либо видел, получше многих книг.
Ну чтобы всем было понятно, можно переформулировать иначе — «Кто знает, насколько мои услуги с моей компетенцией дефицитны, чтобы я могла рассчитывать на крупный гонорар в IT сфере?»