От US Census Bureau каже що median household income в New Jersey складає 80K. Не 200 і навіть не 140. Я певний, що є люди, котрі заробляють і 200 і 500, тільки така робота не для всіх. На вашу думку, чи людині з подібною професією і можливістю заробляти 200к варто жити в NJ, брати кредит на житло (на трохи більший будинок, у трохи кращому районі, на 20 років а не 25) чи є місця, де вона за те саме вміння отримає вищий рівень життя? Наприклад, чи зможе сімя щороку Попри все інше відпочивати 2 тижні у Флориді чи на Гаваях, у середнього класу готелі по місцевих мірках?)

так, в багаторічній перспективі менше але точно не 4-5% www.professionalpensions.com/...​rmance-league-tables-2019

Навіть якщо забути про інфляцію, всі інші повязані витрати та потребу брати усереднений ріст з врахуванням криз, в позакризовий час навіть консервативні пенсійні фонди дають 10-15% (в ЮК, про США не знаю)

Якщо ви бачите для себе привабливе майбутнє з кредитом — безперечно потрібно його брати) Просто це не для всіх, особливо якщо є вибір.

Висновки щодо кредиту можна робити лише знаючи деталі — як то прогнози відсотків, інфляції, вартість продажу/купівлі, податки, вартість володіння, ну і особисті обставини. Номінально вища ціна продажу зовсім необовязково означає виграш. Власне фінансова грамотність — це все врахувати, і зважити, від чого доведеться відмовитися.

Кожному своє. Багато людей пробують спекулювати нерухомістю, декому це вдається, хоча і не без зусиль. Загалом з врахуванням інфляції ринки residential нерухомості швидше стагнують останні 10 років — як мінімум у кількох країнах в ЕУ де я цікавився. Але це таке — кожен вибирає сам, куди вкладати гроші, час чи зусилля — завжди за рахунок чогось іншого — життя коротке.

Можливо, але є ще таке

Через те, що постійно треба щось виплачувати, наприклад, страховку, без якої нікуди, чи ті ж кредити, без яких нереально придбати власне житло, люди у США буквально не належать собі. Як правило, вони не можуть дозволити собі просто звільнитися, щоб місяць-другий пошукати щось нове. Будь-яка дія обмежена фінансовими зобов’язаннями. Фактично від повноліття і до смерті живеш у повній відсутності почуття свободи. А для мене це неприйнятно.

Радий, якщо вам вдається. Я теж думаю, що визначальними є особисті обставини, більш ніж країна. Бачив різні історії. Подобається, що автор думає довготерміново власною головою.

У наш час з хорошою професією особисті обставини важать більше, ніж країна. Те, що одному добре, іншому не дуже. Автор молодець що думає власним розумом.

В Європі залежить від країни. В середньому податки та ціни вищі, ніж у США, плюс ПДВ, але податок включає еквівалент мед страхівки, і є усілякі штуки від уряду типу допомоги на дітей. Загалом, у Європі фінансової свободи менше, ніж у США.

То виходить з іміграційними правилами і громадянством при бажанні все ок)

Здивувало, наскільки реалії переїзду в Малайзію схожі на переїзд в Лондон-NY-SF чи більшість великих міст у т зв розвинених країнах. Зокрема, висока вартість і доступність кредиту купити власне якісне житло, складності мати власне авто, доступність школи/садочка. Я думав, там простіше. Ви ще правда про податки не писали) Виходить, комфортно жити як експат на довший термін в більшості випадків можуть лише окремі люди, яким роботодавець дає спеціальні умови вище ринкових — як ваші друзі зі США. Ну або хто має незалежне джерело доходу. Також, що особисті обставини, певне, є більш визначальними, ніж країна, хіба мрія вже ну дуже велика)

Цікаво, дякую! Було б цікаво почути пряміше пояснення, чому вирішили не залишатися) Мінуси завжди є, проте, якщо дивитися лише на аргументи — то складається враження що вони швидше позитивні. Також, якщо щось не влаштовує, поряд є альтернативи, та ж Індонезія чи Сингапур — там простіше і з нерухомістю і з іміграційними законами, якщо не помиляюся.