$ IFS=";" ; read one two three <<< “с1;с2;с3;с4” ; echo $three
c3;c4

вивело “c3 c4” через пробіл

Тільки що потім з цими скілами робити?

Мова більше не за хард-скіли (роботу все одно ж робитиме умовний Микола з юності), а про загальну інженерну\побутову ерудицію. Що таке фаза\ноль, «опрокидывание вентиляции», редуктор водопроводного тиску, та інше — я б так і не дізнався ніколи, якби не ремонт. Ці знання можуть знадобитися будь-коли — чи то у всратій канаді шоб шось полагодити, чи то у часи блекауту грамотно організувати електронезалежність.

Пережити організацію ремонту на власній шкірі — це один з найкорисніших досвідів. Як і дитина — це фактично проект. Можна зафейліти, а можна здобути успіх. Типу школа молодого бізнесмена. Перевірка себе. Так як вимагає задіяти різні навички — аналітичні, переговорні, тощо.

забувпються через півроку

Можна конспектувати «a-ha» моменти.)

Якщо це перший ремонт, є якийсь каддік, є захист від тцк, є час, і робити надовго, для себе і сім’ї — можна розглянути таку стратегію:

— набратися «верхнерівневої» інформації з теми ремонту та дизайну (хоча б продуктивних годин 40-к витратити). Так потім можна правильно формулювати тз та контролювати виконання.

— замовити дизайн-проект, з ui + ux + architecture розрахунками (шоб не тільки світло та шафи продумали, а й вентиляцію, тепло\водо-постачання, безпеку, та інші core-речі). Бажано у двох різних фірмах (наприклад у дешевого студента, та у дорогої фірми).

— далі самому продумувати всі кроки, послідовно та точково замовляти виконання окремих робіт у різних вузьких спецалістів, самому контролювати процес, самому замовляти та привозити матеріали та техніку. Тобто стати прорабом.

— перед кожним вагомим кроком — знову ж таки прискіпливо набиратися вже специфічної інформації з конкретного питання. Це допоможе досить якісно контролювати та приймати роботи, а також об’єктивно вирішувати де можна зекономити, а де не варто.

Як на мене — це найдешевший та найнадійніший варіант. Тому що навіть якщо в тебе є гроші — все одно нема гарантій шо зроблять нормально (хай навіть обдурять на третину, аби ж нормально зробили). Як і в розробці — якщо покластися на фулл-делегування і самому не внікати і не приймати участь — вийде погано.

Саме так я зробив у 2014 році. Однушка 45кв м. Один рік (проблем з майстрами та чергами не було). 3 години особистого часу кожен день. По затраченої енергії — майже як ще одна робота. Але на виході по факту отримаєш купу експертиз (ремонт, логістика, тайм-менеджмент, софт-скіли, знайомих..)), плюс впевненість що все зроблено по твоєму, і знаєш кожний кут. Для мене це було дуже цікаво, воно як хоббі, плюс дедлайнів не було, сім’ї також не було, нікуди не поспішав, робив в задоволення.

різні варіанти існують. в моєму випадку все географічно диверсифіковано — батьки дружини, батьки мої, наші квартири, банківські картки, usdt. Розкидати можна.

На готівку під матрацом довго не проживеш.

так ніхто і не збирається.
етф, крипту, квартири, бізнес — ніхто не відміняв. Мій поїнт був — шо боятися матрасу та інфляції до певної межі не варто. Ця межа думаю вираховується індивідуально — в залежності від доходу. Умовно, якщо мясічний доход перекриває інфляцію умовно в два рази — то жити можна.

індекс вже куплений, вже є, регулярно поповнюється. Крипта також є. Але це пікселі на моніторі. Я на ці активи майже не розраховую. Відсотків на 70% впевнений, що буде якась срака, або закони — і ці кошти я не зможу вивести коли потрібно буде. Для мене це типу рулєтка така — як все буде ок, примножу і виведу на старості — чудово; а як ні — просто дороге хобі виявиться.
Тобто, ментально, в мене установка — коли попвнюю той IB — я прощаюся з грошима.

а в що ви будете «виходити»? чи не буде це тим самим інвестуванням, нехай і в однушки біля метро.

за 5 років, зазвичай якось само собою утворюється мета\мрія (або раптова, або запланована), в залежності від швидкості зростання і кількості грошей. Та й 5 років — то умовно.

Ну і якщо ви раз в 5 років «виводите» їх в нерухомість, то ви власне і займаєтесь інвестиціями.

«виводити» — я мав на увазі витрачати на те, що тобі потрібно по життю на момент виводу, або про шо мріяв. Без ніяких прихованих цілей заробити-перепродати. Тобто не думати про це в розрізі — як би так витратити, щоб примножити чи ще якось пропетляти.. бути простіше короче.

10к$ як на мене більш ніж достатньо

в моїй моделі на сьогодні — це десь 70к можна тримати під матрасом (евро, долар, + може фунт). інфляція прийнятна.

вже дурість тримати їх вдома в кеші, не тільки з точки зору інфляції, а й з точки зору безпеки.

Доречі, я не казав що не треба інвестувати взагалі. Я більше про те що — складання під матрац — ще один із додаткових варіантів (який не треба боятися), окрім інвестування. Менеджмент зберігання та самі інвестиції ніхто не відміняв.)

Як інфляція знищує заощадження

Скільки живу, не розумію оце «інфляція — зло, неодмінно з’їсть всі гроші і т.д». Є досвід скирдування кешу в різні періоди, різні суми — за останні років 25-ть. За цей час були куплені дві квартири, і авто, і є запаси які можуть миттєво знадобитися на «чорний день\тцк\виїзд\лікування»

Для мене інфляція — це просто трохи завищена ціна (ака податок) за:
— контрольований мною спосіб зберігання грошей;
— контрольований мною спосіб виводу грошей в будь-який момент;
— анонімність наявності і кількості цих грошей;

Чого її — інфляції — так боятися? Ну хай сьогодні лежить в тебе $40k + 40к euro під матрасами. Хай років через п’ять — це будуть $37к + 37к euro... і то, думаю, що купівельна спроможніть просяде тільки на закордонні товари\послуги. На українські товари\послуги — це ще треба рахувати хто в плюсі. Ітого — 6к у.о. — це вартість яка розмазана на 5 років, тобто 100уо\місяць за особистий контроль над 80_000уо. Якщо треба зберігати більше — то і вартість цієї «послуги» буде більше.

ПС. якщо не скирдувати все життя всі доходи, а раз на 5років «виходити» — тобто обмінювати накопичене на товари\послуги — то інфляція для мене прийнятний, зрозумілий, безпечний і прогнозований «податок».

так а якщо не буде залишку, то і ризиків нема? отримав, і одразу — вивів. Все — payoneer пустий!)

Така стратегія як варіант:

Якщо є в заначці хоча б $50к. Переїхати в канаду, там народити. Бонус — дитина з канадським громадянством. Через пів року-рік, дивлячись по ситуації, мама з дитиною повертається в Україну (наприклад в Ужгород) і живе там. Вам років на 5 стати no-life-ром, жити в якійсь кімнаті, чекати громадянства. Періодично можна зустрічатися з сім’єю десь в європі пару раз на рік. Зробити ставку на електрику-електроніку (як для авто, так і для будинку) та розвиватися в цьому. По слухам — і в канаді, і в європі всюди «дорогі» рукожопи.

На виході — сильний паспорт, вільна англійська, чудова професія-ремесло, яка буде востребувана завжди, і яку не замінить якийсь ai (і не треба вчити тони інформації яка мінлива).

Ризик — може розпастися сім’я..(

якщо кошти залишаються на кінець звітного податкового періоду на рахунках, відкритих у системах Payoneer тобто не зараховуються на ФОП рахунок в Україні, або зараховуються на особистий рахунок в Україні

А якщо кошти НЕ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ніде — ні на payoneer, ні на фоп, ні на фіз?..) тобто отримав зп на payoneer/wise/etc — перевів сестрі в польшу, або купив крипти, або зняв кеш в банкоматі, або перевів на інший payoneer іншої людини

Після того як деприкейтнули cra, а vite використовувати не хотіли — то використовуємо next тільки як інструмент зборки для.... статікі spa застосунку..) це єдине що є хорошого і на що можна покластися «вдовгу».

Лише одна nextjs-page сторінка, корінь обертаємо в ssr:false, звичайний людський клієнт-сайд react-router, режим output: «export». І горя не знаємо. Хай іде лісом їх інфраструктура, регідрація, use-client та інша vendor-lock-магія!

Бекенд нормальний на nest.

рекомендується проконсультуватися з фахівцем.

колись дуже глибоко досліджував цю тему.. і прийшов до висновку що:

На сьогодні, для звичайної квартири не існує all-in-one-solution яке б закрило питання з ідеальним балансом вологість\co2\температура\шум. Тому хто придумає рішення — можна нобелевську премію видавати.)

Був би радий, якщо помиляюсь і вже шось придумали.. навіть, при потребі, готовий пожертвувати половиною балкону, годиною особистого часу на тиждень для обслуговування системи, і до $100\міс на фільтра)

Хочеш стати номінантом премії Дарвіна?)

Сотні людей там відпочивають. Ввечері взагалі вайби нереальні.. інколи виходять якісь професійні фігуристи.

fex.net/ru/s/yytzmc0

ох «погані» зими в Києві..не такі як в Лапландії

І ось, до слова, яка осінь з вікна
rieltor.ua/...​tfy.ua&utm_term=782887032

ще піди знайди таке в європі)

Оці відосики як раз свідчать що ви тут дуже давно не були)

Останні кілька років підряд катаюся на ковзанах по озеру в парку Перемога.

Нормальна зміна сезонів

Це як?.). шоб сніг випав 1 грудня, лежав тільки на газонах, і потім розтанув 29 лютого.. це нормальна зміна сезонів?))

Відпустка — більше про тимчасову зміну оточення та про перезавантаження. Ще Цой співав «Перемен, требуют наши сердца».. це не тільки про політичний підтекст, це і про підсвідоме бажання шось змінювати.. наприклад саме по цим причинам тягне завести нову жінку, і т.д.)

Я б з задоволенням з’їздив би у відпустку у Токіо, чи Куала-Лумпур, але хрін би я коли там залишився жити добровільно)

Тому відпустка — це контрольований і безпечний спосіб додавати барв в життя, які вимагає організм.

А чому тоді не Аргентина чи Уругвай?

Все вірно)) Це запасні варіанти на випадок ядерного піпоза.. як раз вже і мову знати буду)
Та і в Іспанії все ж більше «європейської цивілізації», ну і конкретно про Ов’єдо — чи не кожний рік — саме чисте, саме естетичне, та саме безпечне місто чи то Європи, чи то Іспанії.

На відміну від латинської америки — де чи пристрелять, чи срач, чи будинки з гівна.. але це мої упередження, не перевіряв, бо фізично не встигаю)) але як бекап — Чилі наприклад гуд наче.

Тому ось чому іспанська — «ринок» для життя та і для роботи кратно розширюється))

Сенс — тільки вимушений, шоб зеберегти життя. Так би звичайно залишився, і їздив би собі у відпустку 2-3 рази на рік в різні цікаві міста (в тому числі в екзотичні теплі краї) туристом.

сенс переїжджати в Іспанію

Розказую як я дійшов до цього:
— відкрив карту.. так де б круто булоб жити.. ооо, купа країн кльових..класс зараз шось гляну на ютубі і вирішимо.
— опа, виявляється твоя англійська ніде в європі не потрібна.. треба 100% вчити локальну мову.. блін, залишаються бенелюкси, мальта, британія, канада, деякі азійські країни
— їх трохи повивчав і зрозумів шо то якийсь пі*дорез по життю буде)) відкинув з різних причин.
— ок, треба вчити мову.. яку б мову вчити, шоб і не нонейм, і шоб не бісила (бо ж все життя з нею далі жити) — пшек-пшек точно ні, гавкати по німецькі також ні. Всілякі північні мови (данія, нідерланди) не зможу.
— далі знайшов всякі матеріали по мовам, і виявилось що самі кайфові — італійська, французська, іспанська. Французська — складна, та і сама франція як крайна мені не дуже. Італійську ніхто не знає в цьому світі. Іспанська — третина світу її знає якось, легко вчити, наче б то джекпот.
— Далі починаю курити Іспанію — оо, виявляється я підсвідомо її любив все життя.. рафаель надаль, фернандо алонсо, неллі фуртадо, всі ці іспанські молодіжні серіали коли був малий — я прям кайфував, від їх емоцій і т.д. Також був в мадриді і на Тенеріфе.. все здалося якимось збалансованим (тобто баланс деревенщіна-цивілізація) як на мене. Плюс трохи повивчав про їх ментальність — а це про сім’ю, дітей, родинні зв’язки.. поки що все прям гуд. Паралельно вивчав інші країни в цьому плані — і поки що — іспанія то про людей.
— далі виявилось що іспанія по цінам ще на така охеревша, і просадка по купівельної спроможності буде не така сильна.
— далі звичайно почав вивчати недоліки і досвід переїзду мігрантів (не тільки наших).
— ну і після прийшов до Ов’єдо.

Щодо податків, роботи, та і взагалі. Я чітко розумію — що еміграція це просадка як по грошах, так і удар по психіці. Фактично — з життя треба викрислити десь 5років, тобто якщо зараз тобі 35, то вважай що насправді 40)) Треба «померти» тут, і знов народитися на новому місці. Дуже багато вивчав саме психологічний аспект міграції.. і податки, море — то взагалі останнє що має бентежити. Ось так і виявилось, що північ Іспанії, НЕ біля моря — буде мінімальним ударом. Тож вчу поки іспанську і сподіваюсь нікуди не доведеться їхати)))

два тижні\місяць різниці з обох боків проміжку.. і вже так «холодно»?) Мій поїнт був про варіативність погоди і її користь. Тобто, так.. є періоди коли холодно.. і це типу добре.

Класс. Спасибо.. очень ценно.

Странный вопрос, если честно :)

это важно для меня если выбирать жить в городе (Пуэрто-, Санта-). Отсутствие деревьев
именно на городских улицах, узкость кварталов, дома-колодцы — это то, что максимально ударит по моей психике))