Дякую, що поділилися! Дуже щира і болюча історія... Звісно, навряд я допоможу коментарем, але я би хотіла спробувати. У мене були подібні ситуації, не такі серйозні, без антидепресантів і без сім ї, що від мене фінансово залежить, але також із соматикою і рештою «ніштячків» вигорання. Мені допомогло зрозуміти, що саме було першопричиною. Звучить просто, але насправді це дуже не просто, коли ти вже зомбі, який бігає по колу, і навіть сил подивитися в бік немає. Кожного разу причина була рідна: одного разу це була токсична атмосфера на роботі, іншого — робота, на якій я мала «ламати себе» щоразу, щоб досягти мети. Я дуже раджу пошукати психотерапевта, котрий буде працювати без антидепресантів, «сфасилітує» пошук першопричини...

Більшість айтішної роботи у нас в україні — це галери або тіпа продуктове представництво, де на тебе все одно дивляться як на ресурс. Це коли ти не бачиш клієнта, це коли ти не знаєш, як твоїм продуктом користуються, це коли ти маєш 0 впливу на ситуацію. Вчити нові технології стає скучно вже за 3-4 роки. Наш мозок постійно вимагає більшого, нам треба прагнути до чогось нового — і я не бачу, як це може бути цікаво на галєрах. Я би вбилася там, не те щоб на антидепресанти підсіла) Треба шукати більшого сенсу — що мотивує? вчити інших людей? робити продукт, яким користуються? можливо, створювати нові технології? (не лише код писати, а думати про логіку, вивчати юзерів...) є багато варіантів, і я сподіваюся, що ви знайдете свій)