Нажаль ця статистика не враховує вплив ІТ-шніків на зниження безробіття, розвантаження соціальної сфери та субсидій. Також не враховує вплив на боротьбу з бідністю в країні. А тим більше замовчує інтелектуальні інвестиції в технологічну конкурентоспроможність нації без будь-яких витрат на це з боку держави.
Також ІТ-шніки це одна з-поміж тих верств (по зрізу за професією) котрі ще ризикують створювати сім’ї і спроможні виховувати майбутніх українців у повній сім’ї. Бо за виховання дітей до 18-25 років ані ІТ-шнікам, ані іншим професіям ніхто не доплачує, усі тільки скиглять про демографічну кризу. А витрати на кожну 1 дитину для нормального виховання і забезпечення — це мультиплікатор витрат як на ще одного члена сім’ї. Це тільки фінансово! А поза фінансовим тягарем ще ж доводиться відриватися «від виробництва» щоб уроки перевірити, на гурток зводити, ходити по педіатрах та і взагалі виділяти час на виховання соціальних манер та культури в людині.
Якщо ІТ-шніків почнуть «розкуркулювати» — то ІТ-шнікі змушені будуть оформлювати субсидії як усі, стягувати з держбюджету пільги, знижуватимуть свою участь в економічному обміні послуг та товарів в країні. Понад те не ризикуватимуть створювати сім’ї в Україні і тим більше брати на себе відповідальність на 18-25 років ростити «мобілізаційний ресурс» для захисту привілеїв «95 кварталу».

Ремесло UX-Design і мало би бути сервіс-дизайном. Де рішення слугує людині, а не навпаки. Але чомусь не змогло.

Дякую за зауваження. Зверни увагу:

відповідно до закону

А НЕ відповідно обов’язку вигаданого зазивалами на цивільних «фронтах».

І насправді, як на мене, цей абзац не вирішує проблему обороноздатності від зовнішньої загрози. Оскільки служба не обов’язково означає, а часто зовсім не означає воєнний обов’язок. Тому що за інерцією з совка, цей абзац написаний для формування такої концепції армії, яка слугуватиме фактором стримування народу від непокори владній номенклатурі. Тому і написано «службу», а не «воєнний обов’язок».
От подивися на воєннослужбовців ТЦК — це фактор стримування непокори (тоді як стримування непокори — в українців викликає лише більшу непокору, нація така і цього не змінити від слів «зовсім» і "ніколи. З нами можна лише домовлятися на наших умовах або воювати), а не мобілізаційна установа. Ну не спроможне ТЦК в мобілізацію, ну не має такої кваліфікації за концепцією свого існування.

Суспільство без наємів та без інших зазивал визначить свій суспільний договір.

Конституція. Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Де тут обов’язок служити в армії? Українці якісно показали себе в захисті вітчизни організованими добробатами. Українські приватні військові кампанії могли б теж не зле побити ворога.
Але ж не ухвалюють ці закони, які дадуть людям можливість законно захищати вітчизну. Натомість намагаються накинути ярмо якоїсь незрозумілої служби.

Треба дивитися, хто говорить. Ті хто обіцяли можуть гарантувати шашлики хіба що з нас, не метафорично.

Ті, хто "

60% від доходу і 1.5% військового збору

" — не мусять проєкти собі шукати. Їм гарантований стабільний дохід, вони користуються трудовим кодексом (звідси і рента держави вища) і за те щоб заробити їхню заплатню думає хтось інший, а не вони.
ФОП — усе ж підприємці. Більшість ФОП України не є ойтішниками на сірих схемах спрощенки.

Хіба в уяві.

без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі,... майнового стану, ...

— цим порушує.

Ці всі соплі Міністра та Адміністрації Президента про «наші воїни потребують відпочинку» тільки погіршують ситуацію. Оскільки мобілізовані досі почувають себе цивільними і прагнуть повернутися до цивільного життя, тоді як вони вже військові люди — дали присягу, на відміну від тих хто не несе присягу. Перший дисонанс.
В публічному просторі ведеться політика зв’язку цивільних (натягнуто-незаслуженого) з перемогами військових. Оці пісеньки «буде тобі враже, те що хтось-там скаже» — ніх**я не буде від цього ворогу, тільки посміється пританцьовуючи. Буде щось ворогу виключно від реальних дій чоловіків, які реально шматують (не метафорично) ворогів, як росу на сонці. Тоді як завдяки публічній інформ.-політці Держави люди що фінансують армію (через збори та пожертви, через податки) вважають, що роблять свій внесок в переможеньку, то навіщо їх в армію, якщо вони вже зробили свій внесок? Хоча насправді вони продовжують звичний спосіб життя, нехай і в умовах бойових дій на території нашої країни. Другий дисонанс.
Рішення: рішення не під силу цьому Генеральному штабу на чолі з Залужним, не під силу Міністру-грантожеру. Мізки в них не функціонують належно до реальності. Оскільки увесь їх професійний і життєвий досвід «успішного успіху» це не зв’язок з реальністю — а папірці, дисертації, звіти, доповіді, інфо-приводи, презентації та інша фентезійна лабуда яка дозволяє вигідно для їх власного шкургого інтересу викривляти реальність, а не змінювати матерію реальності на потреби національних інтересів України (бо це фізично тяжко і фізично боляче, без перебільшення — а вони до цього не звикли і не спроможні).

Так і людина ви совєцька. Шипко по-совєтські дописуєте. Живете мотиваціями совєцької людини. Залюбки споживаєте інформацію совєцького штибу викладену язиком совєцької людини. Вам пасує совєтське відношення воєнкомату.
«Нехай щастить!»

MX-Linux зручний для швидкого переходу з Віндовс звичайних людей. В цій ОС всі потреби для побутового та бізнес-користування реалізовані через GUI.

Чого? Зараз анонімні боти наносять більше шкоди користувачам інтернету ніж користі мають самі анонімні користувачі. Та й анонімність реальних людей в Інтернеті майже не існує. Можна з’ясувати особу з відкритих даних. А також сфабрикувати ідентичність реальної особи.
На описаних вище факторах цей інтернет застарілий і корумпований.

Чи вірно я розумію. Що керунок для отримання правового захисту військовиків просто необхіден. Оскільки нормальних правових відносин між військвослужбовцем і державою не передбачається?
Ну, за відсутності активно-практичної реалізації державою прав військовиків. Без мотивації тих самих командирів, керівників частин, бригад, ген.штабу та МОУ бути персонально пониженими та оштрафованими за виявлені факти нереалізації прав військовослужбовців. Жодні ІТ-рішення не допоможуть.

В смислє «треба ЦЕ автоматизувати»? Може не слід просто брати і цементувати в цифровий процес, зокрема, мемно-звісний журнал журналів для журналів.
Чого-чого, а такої пріоритизації як «спочатку усе взяти і автоматизувати, а потім (ніколи) розберемося чи має воно право на існування» я дійсно не розумію. Тут між нами світоглядна прірва. Можливо і взаправду через те, що в армії не був і тому фуражку не носив (олди поймуть).

Тобто, замінити оту всю лабуду на цифрову цю саму ж лабуду.
Говорили балакали, сіли й заплакали.

Ну от, вже фокус на оптимізацію, а не цифровізацію. Про це і мова. :)

Як вам діджиталізація заради діжиталізації з сиренами з вашого смартфону від ДСНС?

Це якраз те саме, що може вийти і в армії. Якщо молитися (метафорично) на цифровізацію, як рішення усих проблем за замовчуванням. Замість реального вирішення проблем процесів доступними інструментами та ресурсами, включно з цифровими технологіями на службі вирішення проблеми. А не задом-наперед.

Буквально щойно повнолітній молодий чоловік купував слабоалкоголку. Перед моїми очима пред’явив паспорт в Дії (з якого я і побачив, що він повнолітній). Так от, касирка магазину отримала від Дії відповідь, що документ не зчитується. В чому конкретно була помилка я вже не цікавився. І хоч це помилка цифровізації з незначними обмеженнями права людини на свободу (поки що), але вказує на пункти 2 і 3 в моєму першому коментарі.

Відвідую ТЦК і бачу на власні очі. Що стан речей від 2014 до 2023 не змінився. Ну в кращому разі почали використовувати Excel/GoogleТаблиці (чи навіть Word) разом з паперовими журналами. Інфраструктура для процесів відсутня (приміщення виділене для ТЦК елементарно не має простору для організації належного, своєчасного опрацювання паперів та упорядкованого їх зберігання).
З оголтілою діджиталізацією можна отримати таку біду. Що цифровізацію процесів провели, а кожного офіцера усе-одно треба забезпечувати окремим діловодом, або тепер навіть двома діловодами на офіцера. Тому що разом з процесом оцифрували і проблему, таким чином зацементувавши її в софт, мультиплікувавши її спротив проти руху процесу. Ось про що йдеться в попередженні. Не треба так.

Ну звісно ж. Тільки ті, хто потрапили в армію компетенті в цифровій автоматизації процесів. Тому мою відповідь не читайте, одразу ж видно.

А відповідь наступна. Припускаю, що ви ще не маєте за плечима реалізованих govtech цифрових рішень.
Якщо додати людей і налагодити бюрократію процесів (щоб вони рухались, а не блокували вирішення проблеми людини) вирішить проблему миттєво. То це може мати право на існування як запасний спосіб, або навіть вигідніший ніж:
— найняти ще людей в розробку (процеси самі не цифровізуються),
— придбати та налагодити сервери (бо воєнна інформація ж),
— висмикувати залучені сторони необхідного рангу на бюрократичні зустрічі для формування вимог та погодження очікувань (чим послаблювати швидкість, а може навіть і якість виконання їх прямих обов’язків в армії під час війни),
— чекати готового рішення,
— і знову найняти людей, які будуть підтримувати систему,
— отримати непередбачувані витрати і не вкластися в бюджет. А це вам не приватний інвестор, це держава де за кожною бюджетною копійкою слідкує КРУ.
І це ще позитивний сценарій.
А враховуючи, що в системі інформація воєнна. То отже це інформація певної секретності та різні рівні допуску до неї — доведеться розвести бюрократію, яка має врегулювати бюрократичні процеси поза системою та (без)відповідальність за зловмисно-хибний «клац».
Спростили, тільки чомусь усе ускладнилось.

Насамкінець. Ніде в моїх коментарях не написано, що армії слід уникати цифровізації процесів. Написано ж, що шкодить справі галас («гайп») про те, що от діджиталізація вирішить усі проблеми армії, науки, освіти, спорту. Коли медійно-привабливими гаслами підсвідомо (або й свідомо) підміняють і в практичній роботі не цікаву для медія, нудну але дієву рутину ідентифікації проблеми та вирішення її швидшим, вигіднішим способом.
Зрештою, як з новорозробленою системою у власному розпорядженні, так і на посадах ухвалення рішень залишаться ті самі люди, які займались накопиченням нинішніх проблем армії. Вони адаптуються, як завжди робили усі 30 років... якщо не довше, значно довше (if you know what I mean).