С Епамом всё непросто

Блекліст? :)

«симоли-підказки» — очевидно не така вже й крута клавіатура, якщо описки все одно допускає ;)

Ще один приклад: людина з чесними «два роки джави» приходить на співбесіду, а її не беруть, бо «мало досвіду», а натомість позицію отримує випускник курсів, який собі дописав п’ять років досвіду. Відповідно на ринку казати правду стає тупо невигідно.

Аналогічно колись турецькі джинси різко втратили хорошу репутацію, бо на ринок висипали купу китайського трешу з написами «Зроблено в Туреччині». Тому турки, щоб хоч якось абстрагуватися від таких сусідів мусили почати писати «Зроблено в Італії». І всі знали: Італія — Туреччина, Туреччина — Китай. Найгірше стало в результаті італійцям.

Або архітекторам зі справжнім досвідом. Ніхто не вірить :)

ВЕЛИКА ДЕРЖАВА ВСТАЄ З КОЛІН І ПОКАЖЕ ЦИМ ВАШИМ ПІНДОСАМ!!!!11111
(тим що продасть їм кілька китайських колонок з двома прикрученими китайськими моторчиками)
МОЖЕМ ПОВТОРИТИ!!!!1111

І якби в МінСтеця була хоч якась задумка, в інформаційному просторі України не творилося б те, що твориться там зараз. Але на жаль...

Ну Навальний потім ще вивів людей на вулиці. І не досягнув він нічого виключно через те, що іншим «опозиціонерам» не сподобався саме він, як персона. На Майдані практично нікому не подобалися «говорящі голови» на сцені, але в людей була ціль, тож вони терпіли.

Мережеві «об’єднання» натомість не підходять на роль першої ступені хоча б тому, що люди там об’єднані не ціллю, а просто бажанням добре провести час. Ну, вони його і проводять, чого ще хотіти?

Об’єднуватися.

Всі розмови про «почни з себе» — маячня. Ніхто не може змінити нічого значимого самотужки. Зазвичай такий підхід «собою» і закінчується і тільки відволікає від реальних справ, даруючи відчуття «зате я хороший, у білому пальті стою на двох квадратних метрах вимитого мною під’їзду».

Всі розмови про «ходити на вибори і голосувати за правильних людей» — маячня. Нема там ніяких правильних людей. Є тільки лобісти, котрі захищають інтереси людей, які їх туди відправили (підказка: ці люди — не ви). Ваш вибір на основі телевізійної картинки і макулатурних програм нічого не змінить.

У всьому світі політика — це змагання груп за шматок пирога. Підприємці вимагають від влади зниження податків, пенсіонери — підвищення пенсій. Ліберали вимагають легалізувати проституцію, консерватори — заборонити жінкам виходити на вулицю без чоловіка, тощо. В кожної групи є свої лобісти. Як тільки лобіст перестає відповідати інтересам групи — його викидають на вулицію і беруть нового, який відповідатиме.

Українці — з народження анархісти. Доплюсувати до цього совкову заборону на низове об’єднання за винятком карикатурних профспілок — отримаємо сучасну ситуацію. Будь-яке об’єднання відразу викликає на себе шалену критику, сплановані атаки, і зрештою розвалюється під натиском незадоволеного натовпу.

Але тільки об’єднання з людьми, які топлять за те саме, що і ти, дасть можливість щось поміняти в цьому світі. Навіть, якщо половину з тих людей ти терпіти не можеш. Особистості важливі, але без групи, яка за ними стоїть, вони ніхто.

Ресурси на кшталт ДОУ — перший крок до такого об’єднання. Надіюся, скоро з’являться і серйозні організації, а з їх підтримкою і політики.

Але для того звісно треба подолати нав’язані пропагандистами штампи про політику, як взаємодію «клоунів і п*сів». Дуже надіюся, що з часом це пройде. Питання тільки коли.

Я не розумію, для чого треба переводити нормальний запит «Напомнить жене о ДР сына», який вже більшість робо-асистентів прекрасно розуміє (в тому числі і в голосовому режимі) і вміє виконувати, в треш зі стрілками.

Програмування — це взагалі сурогат, тимчасові костилі на час, поки комп’ютер не розумів людської мови. Цей час вже практично позаду, тому і ніша програмування навпаки, радше звузиться, ніж буде розширюватися. Натомість програми відразу писатимуться в Natural language, так же простіше, ні?

Кажуть, в Берліні зараз 800 відкритих вакансій фронтендерів.
Пітон без розуміння домейну (математика, дата сайнс, мл, чи хоча б веб) не має ніякого сенсу.
А так — пітон фул стек звісно. Для чого обирати, якщо можна вивчити і те і те? :)

Зруйнувати собі життя можна багатьма способами. Навіть на сир можна витратити останні гроші.

Натомість заборона людям обирати, куди їм витратити гроші і як провести своє життя називається патерналізмом і веде напряму до тоталітаризму. Сьогодні ви переживаєте, що вони в рулетку грають, завтра — що читають неправильну літературу, післязавтра — що носять «непристойний одяг» і займаються сексом не з тими і не в тій позиції.

У кожного своє життя і свої життєві вибори, попустіться.

Автору вітання, жодних питань до нього не маю. Багато праці і відмінний результат. Можна фільм знімати.

Є натомість питання до ситуації що склалася. Чи справді людина після півтора року цілеспрямованої підготовки саме до інтерв‘ю стала ціннішим кадром на ринку праці?

І що би змінилося, якби автор натомість прогресував у робочих скілах? Тих, які йому використовувати потім кожного дня (контрактор повинен приблизно уявляти що йому доведеться робити). Підозрюю, що тоді його шанси на отримання офера були б куди меншими.

Мені здається, тут щось не так. А вам?

Залежно де. У всяких соціалістичних Німеччинах ніхто не ділить на «хронічний» чи «гострий», просто лікують і все.

Де ти німців в Берліні бачив?

Ви мислите в контексті однієї людини, при чому вважаєте, що зусилля завжди будуть максимальними.

Насправді ж залежність інша: платите більше -> приходять спеціалісти іншого рівня -> роблять роботу краще. Або: платите більше -> люди навіть нижчого рівня бояться вилетіти -> працюють краще.

А якщо ви набрали студентів (бо хто ще піде на вашу зарплату?) і не даєте їм мотивації викладатися (виженете ви, на такі гроші можна завжди знайти щось інше) і вимагаєте від них тих же результатів, що і від «старої школи», то десь та й виникне дисонанс. Так буває.

Ну, дехто із власників цих «фірмочок» зараз у списку Форбс, наприклад.

Ок, я відповім.

Справа у тому, атака тут радше йде не на текст, а на саму мову, на можливість виразити нею думки, на повність і несуперечність (мовляв, якщо ніхто не знає, як правильно, значить і правильності нема, і правил нема, і мови).

Так от, насправді ні. Українська літературна мова ні разу не ефемерний, а доста таки реальний концепт, як і будь-яка інша мова, затверджена набором словників, правил граматики, підручників, посібників, корпусом текстів, живою мовою носіїв мови (в тому числі з народження, а не внаслідок раптового ідеологічного зсуву).

В той же час вона, як і будь-яка інша мова живе, розвивається, приймає в себе запозичення і відторгає застарілі звороти. У неї є різні стилі мовлення і письма, різні набори слів для кожного випадку, вона, як і інші мови, намагається пристосуватися до раніше небаченого міксу між розмовним і публіцстичним стилем: так званого мережевого мовлення.

В сучасній українській філології є до біса проблем. Існує застаріла дискусія, що робити з повзучою русифікацією протягом совка, коли чисто українські слова повільно міняли на спільні з російською, перетворюючи їх самих на застарілі. Саме тому апеляція до радянських словників у одних вважається доказом, а у інших викликає обурення.

Незрозуміло куди дівати корпус діяспоральних текстів, які продовжують писати канадці та випускники УКУ. Стоїть питання про асиміляцію східних діалектів, які набагато складніші за примітивний суржик і часто мають унікальну лексику, не притаманну жодній із великих мов навколо.

Навіть у самій філології глобально конкурують два підходи: емпіричний, коли те, як говорять люди, — закон, а підручники треба переписувати згідно цих правил, і формальний, коли закон — те, що написано в підручнику, а людей треба виправляти.

Так, дискусії між вченими трапляються, на те вони і вчені, щоби дискутувати. Але коментар про «русизми» під кожним текстом українською — це не дискусія і не ознака ефемерності мови.

Це підсвідома атака на подразник, намагання іще раз довести, що українська не призначена ні для науки, ні для сучасних технологій, а має назавжди описувати тільки село, курей, кумів і хати-мазанки. Що українська — мова не програмістів, біологів, фізиків і аеробудівників, а голопузих шароварників, недолугих сільських п‘яничок. І якщо написано щось модерніше, то явно половина лексики там — російської. Ну, а як інакше?

Саме тому навіть до грамотних статей українською будуть і далі з‘являтися відповіді не по суті, а про мову. Мовляв, пиши, друже, як усі, і слова тобі ніхто не скаже. Хіба що -ться/-тся виправимо, і зійде. А українською не треба, не можна, зась.

Саме тому я такі закиди і ігнорую. Чого і вам бажаю.

Ну це залежно від того, що компанія робить. Стовідсотково можна гордитися роботою в ЦЕРНі, наприклад, навіть простим лаборантом.

Щоправда зазвичай ті, хто пропагує гордість за «велику ціль» насправді ваяють черговий інтернет магазин взуття. І от це вже трохи смішно.

вышка либо 4 года опыта в сфере

Ага, норма є, але «випадків її застосування не зареєстровано» :) В Німеччині принаймні так.

Для рекрутера може зіграти навіть не факт відсутності диплома, а саме факт кидання університету: мовляв, несерйозний, не вміє доводити проекти до кінця. Також можуть закрити двері різного роду дослідницькі центри та наукові інститути: те, що зараз вони в такому стані, не означає, що так буде завжди.

Диплом же потрібен для блу-карти та інших преференцій при релокації. Себто, без нього можна, але з ним набагато простіше (наприклад дружині не треба буде здавати мову, візу не треба буде продовжувати кожного року, простіше отримати потім ПМЖ якщо захочеться, ітд).

Я би на місці автора відновився кудись (не обов’язково навіть в той самий вуз, можна кудись в регіональний, на заочку) і отримав таки папірчик. Поки що це легко, потім буде треба починати з нуля.

Ну не скажи. Якщо машина тюрінга не профіль для програміста, то я навіть не знаю, що профіль :)

Принаймні в Німеччині роботодавці взагалі на диплом не дивляться. Дивляться чиновники при видачі блу карти. Там набагато важливіше, щоб ВУЗ і спеціальність були в їхній базі, інакше доведеться його верифікувати.

Оцінки пофігу абсолютно.