Мета «стати андроїд програмістом» — хрінова мета. Хто там знає, чи буде той Андроїд, поки ти вивчишся. Мета має бути «стати програмістом» або навіть «айтішником».
Далі залежить від тебе. Якщо тягнеш математику, то краще звісно в якийсь фізмат-ліцей (не коледж!, важливо лишатися в рамках школи, так простіше потрапити в університет). Якщо живеш в маленькому місті — бажано поїхати кудись центральніше, в ідеалі — фізмат ліцей КНУ або щось подібне. Втім, будь-яка спеціалізована школа має підійти.
Паралельно йдеш на всі гуртки програмування, які бачиш і на всі олімпіади, на які можеш вписатися. Основний пул молодих гуглерів-фейсбукерів-ітд набираються саме з різного роду контестів.
Паралельно чисто для себе ваяєш проекти, хоч на андроїд, хоч на десктоп, хоч під веб, обмежувати себе рано, що подобається, те і робиш. Круто, коли хтось буде використовувати твої проекти, хай навіть безкоштовно. Зроби для школи розклад уроків чи локальний чатик, роздай однокласникам лінки на скачування, збери фідбек. Відчуття того, що твоя робота комусь потрібна — безцінне.
Якщо не дуже розумієш, як писати код — в мережі багато курсів, книжок і мануалів. Як мінімум для початку треба підняти джаву. Можеш глянути в бік CodinGame, там цікаво.
Паралельно — англійська. На повну катушку, до рівня нейтіва. Книжки, серіали, розмовні клуби, канікули по обміну, все, що завгодно. В сьомому класі ще є шанс навчитися говорити без жахливого слов’янського акценту. Пізніше це буде практично неможливо. Нейтів рівень відкриває тисячі дверей як для еміграції, так і для роботи тут.
Ну і звісно ж, не треба циклитися на комп’ютерах. Зараз це типу модно, але якщо душа не лежить то займаючись цим через силу «за купу бабла», можна зіпсувати собі життя і позбавити світ наприклад геніального хірурга.
Ґуд лак і в будь-якому випадку не здавайся. (І не перебільшуй цінності роботи в даному віці, дівчину краще знайди).
Все одно кожен вам розкаже про свій досвід. Я он живу в будинку 1905 року — все супер, тільки ліфта бракує, в когось такого ж віку будинок буде розвалиною. Мій Вільмерсдорф для мене — ідеальна локація, а хтось буде пиняти на відсутність дискотек і засилля старих німців навколо. Хтось каже, що за межі кільця краще не потикатися, а комусь навпаки подобається Штеґліц і Ґрюневальд з їх парками і віллами.
Ідеальний варіант — приїхати на щось тимчасове поближче до роботи (Потсдамер — в самому центрі, можна жити де завгодно), а потім орієнтуватися вже на місці, покататися по районах, походити по вулицях і торгових центрах, подивитися на самі квартири.
І вже потім все для себе вирішити.
А ще оце попишете трохи на плюсах, забудете як на асемблері кропати. Кому таке треба взагалі?
очевидно час трекався, щоб не сидів там задовго поки баги непофікшені!
Якщо тобі щось подобається (а особливо до рівня «дитяча мрія»), то перше, що ти робиш — це перетворюєш це у хоббі.
Люди он ходять на рибалку. Не ниють про «дитячу мрію», «молодих рибалок», які займають всі рибні місця, дорогі вудочки. Просто кидають пару спінінгів у машину на вихідні і вперед, на озера-річки.
Якщо твоє хоббі — програмування, ти робиш те саме: клепаєш невеличкі програмки: сайт обліку сімейного бюджету, консольні текстові іграшки, мобільний апп для нового маршруту додому кожного дня.
Якщо тобі подобається це робити, ти робиш це частіше, більше, краще. Якщо в тебе починає щось виходити, ти починаєш допомагати друзям, знайомим, сусідам. Часом отримуєш за це щось, часом ні.
Коли починає виходити більш-менш професійно, починаєш задумуватися про зміну основної діяльності. Зваживши всі за і проти, підготувавши подушку безпеки, щоб не просісти по рівню життя в перехідний період. Просто якщо мрія кличе, можна і потерпіти якийсь час, чи не так?
А от бажання відразу вскочити у ІТ компанію, прикриваючись «дитячими мріями», виглядає ну дуже вже підозріло. Занадто багато «вайтішників» раптом почали мріяти про кар’єру мануального тестера корпоративних сайтів з дитинства.
Тому така реакція.
Перший Мільйон
гривень
Я тоді перший мільйон заробив років так у вісім, коли на Василя засівати ходив.
Як і хіпстери, описані в топіку. В Україну все приходить пізніше :)
На рубі певно пишете? ;)
Можна спробувати підняти якийсь ресурс. Для фронтендера саме воно — написати сайт від самого початку до самого кінця.
Якщо є хоббі — можна зайнятися ним, якщо ні — можна вдарится в рекурсію і написати сайт, на якому будуть публікуватися маленькі проекти «на погратися» для фронтендерів :)
Одна справа нікуди не ходити, якщо маєш друзів і можеш з ними тусити постійно, інша справа, якщо ти в країні тільки з сім’єю, а то й сам. Тоді не те, що на дискотеки, на гурток в’язання попрешся від нудьги.
Це найкращий комплімент, який я отримував за останній час. Дякую :)
Для альтернативних точок зору існують коментарі ;)
Хріновий текст російською — просто хріновий текст. Хріновий текст українською — оця ваша мова ніфіга не читабельна.
Цей коментар і сотні подібні йому нагадує мені гру, де треба було зробити зі слова «муха» слово «слон».
Шаблон: факт 1 -> факт 2 (слабо пов’язаний з першим) -> факт 3 (слабо пов’язаний з другим, абсолютно не пов’язаний з першим) -> ЗРАДА!!!!!11111
імхо «спробувати» в сенсі поставити систему і написати хеллоу ворлд займає не більше часу, ніж накатати топік сюди. але час уже витрачено, тож напевне пробувати вже не варто :)
Не всі прогнози збуваються, але не всі йдуть в молоко. Слово «робот» було вперше вжите у науковій фантастиці. Про прогнози Бредбері та навіть Жюля Верна і говорити нічого.
Кріспр зараз — як радіація на початку двадцятого століття: щось мегакруте, але в той же час потенційно може знищити планету. В той же час, наприклад, розвивалася електрика і ваш прогноз тоді звучав би: «оце всі прогнозують розквіт електрики, але я вважаю, що майбутнє за радіацією». Якщо дві технології на хайпі — вони неодмінно сплетуться у симбіозі. Перші нейронні мережі для вивчення генів уже є, тому зерги цілком можливо бігатимуть на батарейках. Поживемо — побачимо :)
За такою логікою не маючи базових знань неможливо отримати базові знання з будь-якого джерела. Бо ніколи не знаєш, чи джерело, з якого ти ці базові знання отримуєш, випадково не сфальсифіковане :)
Я б радше тут виділив не сам інформаційний базис, а науковий метод, за допомогою якого можна перевіряти джерела на об’єктивність. Критерій Поппера, різні види маніпуляцій, коректність експериментів. Я б таке викладав у школі, але там такого уникають — це ж можна авторитет вчителів під сумнів поставити, кому це потрібно? :)
Все дуже сильно залежить від того, як виставлялися ті оцінки. В нас був один викладач, який цілий семестр розповідав на лекціях «як стати чарівником», а потім виставляв оцінки, дивлячись на обличчя студента і вирішуючи, «розумний» він чи ні. Предмет був серйозно профільний, якщо що.