Радити «Clean Code» джуніорам це як пропонувати Шекспіра початківцям у вивченні англійської: якась дуже крута, але при цьому абсолютно незрозуміла хрінь, яка до того ж і застаріла на кілька сотень років.
Гарний спосіб відбити бажання вчитися взагалі.
Або хитрий план, щоби донести думку: ти занадто тупий, щоб розібратися самотужки, чекаємо тебе на курсах ;)
Ну, окрім знань і знайомств університет дає папірчик, з яким потім набагато простіше отримувати різного роду блу карти і робочі візи.
А так — молодець, звісно!
Та ну, це радше карикатура на Старшого Брата, Чаплін в ролі диктатора. Ви б іще Кіма згадали
«Нейронні мережі» — це тільки красива назва. По-суті — це просто ще один спосіб знаходження взаємозв’язків у даних, один крок вперед від лінійної регресії.
«За зразок» взяли «біологічні мережі» ще Піттс із фон Нейманом. На той момент нейрони бачилися чимось на кшталт атомів для Демокріта: «щось маленьке і чарівне».
Ну і наостанок: «штучний інтелект», «нейронні мережі», «машинне навчання» — це засоби маркетингу, а не науки. Вчені натомість просто мають задачу і вирішують її старими добрими формулами і обчислювальними експериментами. Нічого особливо нового за останні півстоліття там не з’явилося :)
Мою статтю можеш почитати тут на ДОУ. А так: спробуй все і дивись що сподобається :)
Говорив недавно з нашим ейч-ар хедом — він розповідав про дуже крутий сайт www.siliconarmada.com Там і штати і європа.
Але в чому різниця між нормальними вакансіями і «вакансіями на релокейт»? Прокататися на співбесіду не так вже й дорого, нормальні компанії ще й вам квиточки куплять. Враховуючи можливість отримання блу-карти компаніям взагалі не треба паритися з документами. Контракту достатньо.
Та і вакансії самі по собі — дещо переоцінена штука. Достатньо мати знайомих (одногрупників, однокурсників, навіть алумні) в компанії і попросити переслати резюме ейч арам. Вони вже там самі розберуться, на що співбесідувати.
З.І. З роботою в Британії зараз повний швах. Навіть самі британці або сидять поголовно на погодинному фрілансі або валять на континент. Все через ідіотизм бюрократів і шизофренію «незалежників».
Я б усе ж додав, що машинна творчість все ж призначена для розваги людей, тому принаймні перший час буде схожа на людську. Адже більшість мистецтва, все таки радше наслідування існуючих трендів, ніж зміна мисленнєвої парадигми.
Тому чекати від машин «наставництва» імхо занадто рано.
Ну і плюс оспівування смерті, про яке ви говорите, все одно поєднується з бажанням пожити довше. І слугує радше захисним механізмом для свідомості, щоб не збожеволіти через постійний страх перед Тим Світом чи його відсутністю :)
Ентерпрайз на джаві — одна з найнудніших сфер програмування. Хоча справжніх гурманів там тримає складна архітектура, стабільність і відчуття себе на вершині світу. Приблизно як банкірів в реальному житті.
Якщо справді хочеться перевірити, чи айті — це твоє, постав собі задачу, яка справді буде цікава: пофіг, програмування бойового робота, розпізнавання емоцій по звуку чи супер-сайт по продажу нижньої білизни.
Розбий задачу на дрібні кроки, роби по одному в день. Уявлення не маєш з чого починати? Супер! Задача #1: знайти з чого починають програмування бойових роботів.
Для початку хай буде один сервопривід. Хай він рухається вгору-вниз. Китайці пришлють за два бакси купу деталей, збирай докупи. Дрібні успіхи дадуть мотивацію рухатися далі.
Не дивись на ринок занадто рано. Поки будеш гратися, все одно наткнешся на якісь технології. Коли спробуєш їх руками, можеш вписувати в резюме. Коли приведеш на співбесіду свого робота, або твоя розпізнавалка визначить втому в голосі інтерв’ювера, або коли дружина СЕО обожнюватиме твій сайт нижньої білизни — тебе візьмуть без вагань. (Якщо не візьмуть, передивись робокопа, сцену в хмарочосі).
Тому що один інженер з вогнем в очах коштує десять «вайтішників» які вивчили напам’ять всі анотації гібернейта. А готуватися до безрадісного формошльопства виключно через хороше бабло — надійний спосіб довести себе до нервового зриву, спитися, стати бомжем і розповідати знайомій бездомній собаці про патерни проектування, що їх насильно заштовхав у мозок. Воно тобі треба?
БЛНО: нафіг джаву, хай живуть Бойові Людиноподібні Роботи!
За «москаляку на гіляку» — максимум бан, якщо ресурс таких закликів не толерує. За «давайте підемо завтра до Петрова і повісимо його, бо він москаль» — напевне варто взяти на контроль. Якщо Петрова справді повісять, або хоча б спробують — тоді садити. Свобода слова не відміняє відповідальності за сказане.
Травить детей — это жестоко. Но что-нибудь ведь надо же с ними делать!
З одного боку так, блокування сайтів а) не працює б) завжди призводить до зловживань і в результаті використовується зовсім не за призначенням.
З іншого — ЦП і проІДІЛовські сторінки надійно блокують практично в усьому цивілізованому світі. І за прямі заклики до насильства і вчинення злочинів (важких, а не в стилі «критика влади») повинні каратися аналогічно, як караються вони в реальному житті (замовника вбивства садять разом з виконавцем).
Тому в перспективі закони такого роду повинні бути прийняті. Але — під пильним контролем і без потенційної можливості якогось Трипопинського суду заблокувати Ґітхаб, як у декого.
ТЛДР: закони потрібні, але не такі і не таким чином.
Дякую :)
Генерація нехудожнього тексту, особливо інформаційного стилю — задача практично вирішена. Існує ціла низка тулзів, які згенерують вам текст на основі даних, наприклад тут: automatedinsights.com/wordsmith
На рахунок статті — не розумію для чого запихати алгоритм всередину робота — зовсім ж різні завдання :) Чи це просто журналісти з картинкою лоханулися?)
Нода, як частина фронтендівського стека, бекенд для реакту — хороше рішення. Писати на ноді бізнес-логіку? Ні, дякую.
До речі так само для интерпрайзу не дуже придатний той самий Го. Вибір лишається невеликим: Симфа або Джава. Ну і Скала ще, якщо джавістам на роботі нудно.
Те, що Ґо не дохне після кожного реквесту не означає, що він не дохне взагалі і що важливі дані можна зберігати просто в пам’яті програми :) все одно ж у Редіс заганяти доведеться :)
Я юзав лібХМЛ, працювало так собі, плюс доводилося в докер за собою купу шлаку тягнути.
В Ґо досі дуже сирі бібліотеки, якщо знайшов щось на ґітхабі з десятком зірочок — вже щастя.
Прикольно :) Кажу ж, Майстер поруч :)
Уявляю собі Лінуса з талмудом «Як писати операційні системи. Видання третє, доповнене (безкоштовний додаток: системи контролю версій)». Чи Б’ярна з хендбуком «Створи мову програмування за 21++ день». Те, що вони зробили, базувалося на купі наукових статей, мейл-розсилках і прямій комунікації, а не на якихось магічних манускриптах, недоступних простим смертним.
Ну і мова у статті, звісно ж, про початківців, а не про експертів. Ті вже, надіюся, і самі можуть визначити для себе, які книжки читати перед сном і як фільтрувати інформацію там. На біса їм мої поради взагалі? :)
определить направления, что нравится разрабатывать, какие технологии интересны.
выбрать язык основной: js, java, c#, phython...Як? На основі яких параметрів ви пропонуєте людині вибрати мову, якщо вона не пробувала писати на жодній?
Вони то може досі какають у дірку, але в руках у них при цьому смартфон, при чому ймовірно з інтернетом :) ІТ захоплює ринки набагато швидше, ніж засоби гігієни :)