З одного боку: чому ні. Користуватись результатом власної праці приємно. З іншого, мабуть це буде переважно знайомство з синтаксисом: мені важко уявити якусь складну абстракцію щоб воно потребувалось у процесі написання конфігу. Та і якщо користуватись, то постійно «ламати» віконний менеджер під час розробки — не дуже зручно. Плюс зараз здебільшого переходять з іксів на Wayland, тож може є сенс контріб’ютити в waymonad натомість (втім воно дуже сире, і виглядає закинутим). Хоча якщо є бажання погратись з мовою, play.haskell.org плейграунд буде зручнішим на самому старті. Можливо також є сенс приділити увагу вивченню дещо простішого для розуміння OCaml, щоб знизити собі поріг входу до просунутих можливостей виразності мови, як то GADT, type families та й type classes краще зрозуміти теж.

Helsi.me, здається, туди ж.

https://simplex.chat/

https://simplex.chat/

https://simplex.chat/

Хоча я теж починав з Haskell років 15 назад, занурення триває досі (= це цікава пригода і назад дороги не буде :D

Haskell буде сприйматись як магія без загального бачення, багато розрізнених концепцій.
Clojure бо максимально простий синтаксис й нема статичної типізації. OCaml (чи взагалі SML) бо це по суті типізований Lisp, без лінивого обчислення, чистоти, ad-hoc поліморфізма та higher-kinded типів: набагато простіше за Haskell, багато що треба писати ручками, але достатньо потужний та елегантний, щоб це давало усвідомлення і інтуіцію, які можна потім перенести на Haskell, Scala чи F#.

OCaml дозволяє багато речей писати максимально прямолінійно, в той час як у Haskell потрібні нетрівіальні зусилля щоб закодувати бажані абстракції з бажаною гнучкістю, і синтаксис буде досить громіздким.

Починати краще з Clojure, потім OCaml. Опціонально Haskell. Для роботи F# чи Scala, або Erlang/Elixir.

Дякую, ви праві.

Голосування не анонімне.

— Ні
— Позитивного: хіба що моральне зростання, було на чому вчитись. Ну, ще права на мотоцикл. Змінити чи виправити хотілося б майже все в цьому році. Та можливість маю міняти лише себе.
— Все вельми так собі.

Не правильно. Існує: мова як-раз про це.

Щодо девайсів так подумав — на звичайних нема гарантій відсутності апаратного або програмного бекдору, а спеціальне рішення масово закупати для «кабінок» вже дорого.

Тут ще один аспект трохи філософський. Вибори мають бути можливі навіть за відсутності такої інфраструктури як інтернет, aws/azure, компаній Apple/Google та лептопів. Після ядерної війни все одно ж треба якось мати можливість обрати президента :)

Тому лише p2p ;)

щоб чоловік не погрожував дружині й дітям голосувати як йому хо

А що з кабінкою заважає вимагати фотозвіт?
Додати можливість переголосувати протягом якогось терміну з того ж акаунта (приватного ключа) чим не рішення?

Брати телефон — це порушення

ну таке, мене ніхто не обшукував, думаю якби було питання про погрози, то це — такий собі захист

Ага, дадада, експерти з криптографії тут на доу по пальцях рахувати можна, а у нас у Жмеринці у будьякий генделик зайди — плюнь попадеш у Васю-експерта з криптографії

це вже питання зручних клієнтських однокнопочних рішень з інтуітивним UI. Та сама можливість для незалежного аудіту потрібна, задля унеможливлювання махінацій, певна річ.

покласти всю систему

Свята правда. Я про сам контракт. Інфраструктура та впровадження то окремий біль й не так швидко, цілком згоден

коштуватимуть дорого

Правда

розроблятимуться довго

В наших реаліях — необмежено довго. Тому має сенс розглянути наявні робочі реалізації. Тут вже радили zcash. Впевнений що не він один, тож можна було б вивчити/вибрати/доробити. Й що приємно — це ж голосування потім легко масштабувати до анкет-опросів-голосувань для більш тонкого корегування суспільством держави.

Держава не може просто змусити когось голосувати електронно, навпаки має забезпечити можливість голосування кожному

Кабінка із смартфоном — це ж як секономить бюджетні кошти, та пришвидшить процес.
Можна мати такі на повсякденній основі в якихсь держ-установах. Хочаб щоб тим ж електроним записом до лікарів користуватись.

з підв’язаним банківським онлайн рахунком

Про всяк випадок ще раз уточню, що я веду мову не про BankID.

Круговий підпис якщо коротко.

Так може захищеність щоб без лапок була, й дивитись на базі чого реалізація. Втім гадки не маю, як змусити можновладців обрати саме робочу захищену відкриту систему з прозорими гарантіями, а не якийсь стрьомний BankID у Дії та вічно текущі сервери з «приватною» інфою. Й як донести суспільству що того варто вимагати, idk.

Як забезпечити анонімність голосування на кухні, в ліжку чи на остановці?

Цифрове голосування має надавати гарантії збереження системою анонімності, як ними скористається користувач — на його розсуд. Кабінка для голосування теж не унеможливлює
вашу змогу затвітити за кого ви проголосували, чи вести online-трансляцію процесу.

блокчейни

здається, це використовується як базворд. Відкритість даних та реалізації та криптографічні гарантії лише на руку якості виборчого процесу, а централізованість консенсусу не протиречіть концепції та цілком може бути налаштована такою.

Слабкість

щодо слабкості у вік формальної верифікації вихідного коду та перевірки моделей на збереження інваріантів казати дещо невиправдано. Хоча якщо це якась єбала на Node.js то так. Але за необхідності гарантувати безотказність критичних частин коду — можливо.

не переконаєш дядю васю, що якісь хакєри щось не попідправляли

прозорість криптографії та реалізації, щоб будь-який Вася міг те власноруч перевірити за бажанням.

Банально вибори через дію — це дати іноземним компаніям гугль і епл, ще операторам bankid, прямий безпосередній вплив на вибори. Як мінімум це ідіотизм робити це на рівні законодавства

Ви геть не розумієте, що таке «круговий підпис». Так, використовувати BankID чи логін через «Дію» як вона є — це правове самогубство. Та я ж геть про інше.

Єдину реальну складність що вбачаю — це реалізація саме зручного клієнтського додатку, що максимально спростить процес та мінімізує можливість шахрайства (наприклад, використання фейкового клієнта) — це вже більше про UX, когнітивні викривлення та соціальну інженерію. Бо не-технічному-спеціалісту буде складно взаємодіяти з всіми тими ключами-підписами-пулами напряму. А для самого сервісу треба лише час, півроку-рік, якщо на базі існуючих рішень, та волю й бюджет те робити (суспільний консенсус). Власне це саме те що ми, софтварні технарі, могли б дати цінного державі — бачення як воно має працювати у XXI ст.

Теоретично анонімність та гарантії веріфікуємості наче як можна. Щодо права голосування тих в кого нема обчислювального пристрою та мережі — тут складніше. На практиці таким людям й медициною та банковою системою користуватись де-факто неможливо, а це — той це фейл.

А що, вже реалізована криптографічна гарантія анонімності голосування? А леджер голосів, підписаних так, щоб кожний був анонімним, та була криптографічна гарантія того що він підписаний унікальним приватним ключем що був виданий виключно персонально громадянам країни — буде публічним?

Встиг?