І доречі, в правацьких азіях теж не вджобують.

І через те в наших будинках 80% товарів з Китаю, Японії, Тайваню і т.д.

Цікавились як чудово жилось євреям совку, як їх в універи на брали?

Совок нікого не випускав і те, що він випустив євреїв, швидше свідчення їх привілейованого статусу, ніж гноблення. В будь кому випадку, в органах влади євреїв завжди вистачало і зараз вистачає.

Совок он був «лівим» але і геїв щимив і вджобувати заствляв

Бо лівацька ідея побудована на боротьбі пригноблених проти гнобителів. А в Совку пригнобленими вважались зовсім не ЛБГТ а пролетарії. До речі тема фемочок та BLM в Совку теж була популярна. Тільки от сексуальні меншини обділили увагою.
Щодо вджобування, то якщо не рахувати кривавого періода сталінгулагу, радянська людина не працювала а «ходила на роботу». Але навіть якщо вона і працювала, то це була лише симуляція праці. Реальна продуктивність була вкрай низька. Совок весь час потерпав від дефіциту а на товари з капіталістичних країн просто молились.

Праваки схильні до зниження податків та скорочення державної бюрократії. Що призведе до покращення умов для бізнесу, зростання економіки і більшої конкуренції за працівників. А більша конкуренція за працівників це вищі зарплати.

Світ (західний) втомився від лівацтва та потихеньку переходить до правацтва. Лівацтво схильне до розслаблення, правацтво до вджоблювання. Тому зміна панівної світової ідеології несе погані новини для тих, хто сидить на всіляких велферчиках, чи виконує ненапряжний bullshit job для уряду або великих корпорацій. Проте це хороші новини для тих, хто і так звик вджоблювати. Їх будуть більше цінувати і більше платити.

ми отримали лист щастя від ПФУ з повідомленням про штраф у 61,5 тис. грн за те, що ми не найняли особу з інвалідністю

Не роби добра — не отримаєш зла. Особливо не роби добра державі, нею ж і будеш покараний.

де ти северокореєць і тікаєш через 38-му паралель

а великий вождь Кім Чен Зе шмаляє в тебе з зенітки

Пропоную створити Державний Комітет України з Навчання Дітей Користуванню Дронами (ДКУНДКД). В штаті один керівник, один перший заступник, вісім заступників, один речник, дві тисячі працівників. Бюджет — мільярд гривень на рік. Офіси в кожному обласному центрі. Власний автопарк. Всім працівникам бронювання від мобілізації а керівництву ще й право їздити за кордон для обміну досвідом з зарубіжними колегами (і шопінгу в Мілані).
Комітет буде розробляти державну регуляторну політику з навчання дітей користуванню дронами. А власне навчанням будуть займатись волонтери за власні кошти.
Згоден обійняти посаду керівника ДКУНДКД і порекомендувати кількох своїх кумасів та любих друзів на посади заступників. Люблю мого президента та пана Єрмака і клянусь бути їм вірним до кінця мого перебування на посаді керівника ДКУНДКД (або аналогічної синекури).

Очевидно виправляти буде наступний обранець. Саме для цього йому довіряють владу і гроші. Звичайний виборець в будь-якому випадку нічого виправити не може бо не має для цього ресурсів і повноважень.
Наприклад я б хотів заставити Зеленського ще в 2019 році будувати укріплення, заводи з виробництва снарядів, та тренувати всіх бажаючий військовій справі, але не міг цього зробити. Його обрали, а після цього він став тимчасовим монархом на наступні п’ять років а ми всі стали його підданими. Підданий не може вказувати монарху як керувати королівством. Саме так побудована нинішня система влади.
Проте, якби у мене було право відкликати Зеленського, то я б це зробив. А наступний обранець займався б оборонкою а не дорогами.

З одного боку непогана ідея, забрати контроль у держави. Але з іншого боку нинішня Холодна війна 2.0 показала наскільки продажні всі ці міжнародні організації і як легко їх скупила гоп-компанія з Кремля. Тому знайти чесного виконавця ще той квест.

А вони й розберуться. Просто відкличуть обранця тут і зараз, не чекаючи п’яти років, поки закінчиться його термін. Ну і обранець, відчуваючи постійну загрозу відкликання, буде зважувати кожен свій крок, а не творити що забажає.

Чому голосувати не дамо? Здавай екзамен і голосуй, якщо тобі так хочеться.
І, до речі, чому голосування розглядається як якийсь привілей? Грошей за нього не платять, на хліб його не намажеш. Це швидше добровільний обов’язок ніж право. Хтось має контролювати правлячий клас, аби він не зловживав владою. Логічно, що це мають бути досить розумні люди. А щоб виділити їх з загальної маси, якраз і потрібен той екзамен.

Ото у тебе там у голові насрано :)

Я просто пам’ятаю як роботяги з великих підприємств Донбаса і сходу дружнінько стройовим кроком йшли голосувати за Яника та йому подібних. І спробуй не проголосуй, звільнять з роботи а іншої в місті немає. Те ж саме стосується багатьох бюджетників.
Насправді економічно вільних людей в суспільстві не так вже й багато. Більшість залежні. Хто їх годує за того вони й голосують.

1. Право вибора без права відкликання це фікція. В такий спосіб клани фактично використовують суспільство як ігровий кубик, аби поділити владу між собою. Проте сам кубик не суб’єктний і після гри вже ні на що не впливає, аж до наступної гри через 4-5 років.
2. Голосувати повинні не всі, а лише люди, що пройшли певний екзамен на політичну та економічну грамотність. Щось на зразок водійських прав.
3. Голосування має бути не таємним а відкритим, з результатами в загальнодоступному блокчейні. Відкликання здійснюється шляхом запису в цьому ж блокчейні. Хто боїться, що за неправильно відданий голос його звільнять з роботи чи якось покарають, може просто не здавати екзамен та не голосувати.

Спочатку в державних установах з журналістами спілкувався керівник.
Потім, зрозумівши, що частина запитань можуть бути незручними, вони почали наймати спеціаліста з вішання локшини на вуха — речника.
І ось апіофігез цієї істинно державницької еволюції — тепер від журналістів буде відбріхуватись залізяка. На будь-яке запитання вона даватиме відповідь: «Мій бос ні в чому не винний, він діяв згідно чинного законодавства України, він не збирається звільнятися зі своєї посади».
Речникам, до речі звільнення теж не грозить, незважаючи на залізяку, бо це прекрасне місце для різного роду своїх, блатних і прикормлених. Робота не пильна а зарплата хороша. Саме те для дружини або коханки якого-небудь його превосходительства.

Це майно пана. Просто пан надає його холопам у тимчасове користування.

Цього ніколи не буде, бо Україна — лівацька держава, дитя Совка. А отже демонструє великі претензії на рівність і соціальну справедливість. На папері олігарх і бомж у нас однаково рівноправні та обоє підлягають мобілізації. Зарплата депутата ВР втроє менше ніж у синьора, бо виборцям подобається, щоб депутати теж були бідними.
Але в подібних лівацьких державах паралельно існує світ паперовий і світ справжній. В справжньому світі олігарх ніколи не буде мобілізований та буде спокійно перетинати кордон туди-сюди хоч кожного дня. У депутата крім зарплати буде невидимий корупційний дохід, який може перевищувати офіційну зарплату в сотні разів. Ну а айтішник при грошах може відкупитись безпосередньо у воєнкома. Проте офіційно всіх цих можливостей і варіантів просто не існуватиме. Бо в нас же повна рівність та соціальна справедливість.
Це як у СРСР. На словах всі рівні, навіть самого червоного царя називають «товаріщем». Але реальні можливості роботяги на заводі і впливового партійного чиновника різняться приблизно як у кріпака і графа в Середні Віки.

Хтось обіцяв заморозити податки до кінця війни. Ну і, де тепер та обіцянка?
Жоден договір не працює, якщо він укладений з наперсточниками.

яке пожирає людські душі і хоче забрати в тебе все

Ну це не конкретно проблема України. Це проблема всього людства, в тій чи іншій мірі. Ми фактично живемо в банці з павуками, де кожен павучок прагне вилізти на вершину купи та заштовхнути інших якомога глибше вниз. В більш цивілізованих країнах це теж є, просто там купа не така висока а боротьба не така жорстока.
Чисто для прикладу, ведучий телемарафону Печій, який майже два роки закликав нас до максимальної жертовності, скористався своїми зв’язками та привілейованим становищем і звалив у безпечну Європу. При цьому мобілізація йому не грозила (у всіх пропагандистів залізна броня). Видно злякався ракетних атак чи просто захотів більшого комфорту для життя. І щось подібне чинять всі, кому пощастило вилізти на ту купу, або хто хоче туди вилізти.
Тому розумна та порядна людина завжди балансує між егоїзмом та альтруїзмом. Не лізе на вершину купи будь-якою ціною, про головах і трупах інших, але й не дає заштовхати себе глибоко вниз, де максимальні жертви та втрати без жодної винагороди. Якщо так робить все суспільство, то боротьба за місце під сонцем поступово стає слабшою і всім від того краще.
Ваша пропозиція платити більше податків в обмін на бронь від мобілізації це якраз шлях добровільної жертви, шлях на дно купи. Бо гроші у вас візьмуть, а броні не дадуть. Не ті це люди, які тримають своє слово. І не надійтесь, що після закінчення війни ті податки знизять. Це вже все, це назавжди.

кормит страну и должен иметь бронь от мобилизации

Може це так працює в якій-небудь Швеції чи Нідерландах чи іншій цивілізованій країні. Але в нашій країні заслуги перед державою ніхто не рахує і вони нічого не варті. Система завжди готова лише брати. Так багато, як ви даєте. Спонукає вас віддавати добровільно, але паралельно також бере силою чи хитрістю.
Щоб що-небудь отримати в системі, треба діяти і мислити як паразит. Тоді вона повернеться до вас обличчям а не дупою. Іншими словами, добро тут карається а зло винагороджується.
Тому, для людей, які не хочуть бути вічними жертвами і яким огидно ставати на шлях паразита, залишається лише один варіант — звести свою взаємодію з системою до абсолютного мінімуму.

Боюсь. А раптом той світ вже завоювали москалі.