О, підвалила свіженька іпсошка від «руцкіх братьев».
Думайте головою, якби звичайна ракета змогла знести греблю, то хіба «братішки» пожаліли б їх на кожну ГЕС на Дніпрі? Вже давно були б розбиті всі греблі і спущені всі водосховища від Києва і аж до Херсону.
Насправді, щоб розвалити ту конструкцію, треба завезти декілька фур вибухівки і розкласти її в потрібних місцях. Без фізичного контролю над греблею це зробити неможливо.
Якщо Трамп буде єдиним кандидатом, то адекватна частина респів голосуватиме за демів. Вже не кажучи про тих, хто коливається.
Тому шанси на перемогу у Трампа так собі. Хіба знов спробують штурмувати Капітолій і зробити Трампа царем Америки.
хта там проти трампа піде?
Це неправда. Купа респів були у внутрішній опозиції до Трампа. Вони активно співпрацювали з демами і допомагали стримувати Трампа.
Я б сказав, що там не вся партія злетіла з катушок, а тільки частина. Проте зараза може охопити і всю партію, бо простий виборець таки схильний до трампізму (всі ці джордани і карсони таки не дарма трампівський хліб їдять). А куди виборець — туди й політик.
Традиційно демократи м’ягкотілі і дуже не люблять різноманітні конфлікти. А в оточенні Трампа все ще залишалось багато класичних республіканців, які б могли дати Путіну по мордам. Тому, зваживши всі фактори, він напевно вирішив, що мати справу з демократами все ж безпечніше, ніж навіть з ослабленими через трампізм республіканцями.
Важко сказати, чи він був правий. Бо, як виявилось, демократи можуть чудово фінансувати війну, що для них було абсолютно не характерно раніше.
В тому то й справа, що американські праві раніше прекрасно розуміли сутність і російського міра, і етатизму — як його ідеологічної основи. Щось відбулось в останні років 10, що розвернуло їх на 180 градусів.
Я спостерігав за тим бісноватим натовпом, який кинувся громити Капітолій, щоб посадити на трон Трампа. Всіх їх пов’язали і посадили. Трамп же, який їх підговорив на той штурм, потім успішно відмазався, сидить на своєму ранчо, бухає дорогі віскаріки і чпокає модельок. Але вони навіть в тюрмі продовжують любити Трампа.
І знаєте що мені це нагадало? Путіна і його рабів. Та сама безумовна любов до вождя. Та сама готовність жервувати найдорожчим заради вождя, не шукаючи найменшої вигоди для себе. Та сама поведінка біоробота або зомбака — обидві назви абсолютно підходящі для цих істот.
Він за дуже хитрожопу свободу слова. Наприклад дати повну свободу російським ботофермам.
Жаль що багатьом за деревами не видно лісу. Черговий представник світового правоконсервативного інтернаціоналу просуває свою повісточку. Інший представник надає для цього свою соцмережу та всіляко сприяє поширенню. Всі вони дуже хочуть перемоги Росії. Всі вони просто закохані в Путіна.
Причини цього явища дуже загадкові, бо традиційно ключовою ідеєю для американських правих була саме свобода (і я їм через це симпатизував). А зараз вони переметнулись в табір борців за рабство. Щось дуже дивне відбувається на бісовій планеті, чому в мене просто немає пояснення.
Взагалі, після ковідла і цієї війни починаю вірити, що світова закуліса таки існує. Бо надто вже багато речей в останній час не можна пояснити з точки зору звичайної логіки.
Ну, якщо подумати то Батьківщина це:
— НЕ територія, бо території переходять від одних держав до інших, самі держави з’являються і зникають, завоювують інших і бувають завойовані самі;
— НЕ спільна мова і культура, бо її носії цілком можуть бути найзлішими ворогами; наприклад Північна і Південна Кореї, Китай і Тайвань, ФРН та НДР, я вже не кажу про розбіжності всередині самого суспільства, самі бачили скільки в нас колаборантів та ждунів Росії;
— НЕ громадянство, бо паспорт може отримати взагалі хто завгодно;
От і виходить, що в сухому залишку від Батьківщини залишається лише менталітет, спільний набір цінностей.
На жаль вони є. Навіть серед патріотів, добровольців і героїв які стали на захист у перші дні війни.
Та це дрібниці порівняно з тим, що творять «знатні» українці з різноманітних державних відомств.
Та й навіть боєць, який повернеться з фронту і вирішить перейти на темну сторону, швидше піде грабувати маєток судді, ніж кіоск з пиріжками на сусідньому ринку. Банально тому, що спрацює класова ненависть до «аристократів» і в судді є чим поживитися.
А чим негаряча не подобається? За вісім років через фронт пройшли сотні тисяч. І де ті ветеранські банди, які займаються рекетом?
А немає їх. Бо людина, яка хоче грабувати, не піде в армію. Вона спробує пролізти на якусь керівну посаду в державні органи чи силові структури. Там і можливості для грабунку є, і державна криша забезпечує повну безкарність.
А що армія? Грабувати там нічого. А проливати кров заради захисту країни, це зовсім не по бандитськи.
Кожна копійка яка є у держави належить народу
На жаль це бажаний стан речей. В дійсності український народ хоч і не такий безправний як російський, але теж мало на що впливає. Так, у нас немає всесильного царя, але є всесильна знать. Свого роду це колективний цар. Їм належить і держава з усім майном, і зібрані з нас податки, а в умовах військового стану і ми самі.
Я б провів паралель між нинішнім устроєм України і «шляхетською республікою» в Речі Посполитій
Звичайно «шляхетська республіка» це далеко не російський абсолютизм, але й до нормальної демократії нам ще дуже далеко.
Щось я жодного разу не чув про банду фронтовиків. Зате банди суддівських, прокурорських, есбеушних, деберчиків, бебчиків, податківців, митників діють практично відкрито, плюють на закони і правила та казково збагачуюються.
Ну, це чорно-біла картинка в стилі боротьби бобра з козлом. Але світ не чорно-білий а повний відтінків. Батьки можуть бути мудаками, які знущались з бідної дитини все її життя. Дружина може бути стервою і шльондрою, яка об чоловіка ноги витирає. Держава може все життя в тебе тільки брати, щоб створити райське життя для когось іншого, з точки зору держави більш достойного (наприклад верховний суддя Князєв).
Тому ступінь відповідальності визначає кожен сам для себе. В ідеалі ставлення повинне бути симетричним, тобто ти віддаєш іншим те, що сам отримав від них.
Чисто з моїх спостережень за життям. Шлях безумовного добра (вирішувати проблеми кожного зустрічного за рахунок власних ресурсів і сил) — як правило приводить до страждань, нещасного життя і навіть фізичної смерті. Шлях безумовного зла (йти по головах і трупах) — як правило приводить до успіху, влади і багатства. Проте потрібно зважати, що наші знання про світобудову досить обмежені. І мудака таки може дістати та вища справедливість, нехай навіть у наступному житті.
Ні ЄС ні МВФ точно не вимагатимуть піднімати податки в розореній війною країні. Принаймі на найближчі років 10. Вони навіть зараз не вимагають вирівняти податки в багатих і бідних країнах блоку, даючи останнім можливість розвиватись.
Але Гетьманцеви, користуючись темнотою та безграмотністю «мудрого наріду», звичайно будуть перекладати відповідальність на ЄС і МВФ. Тут я навіть не сумніваюсь.
А що їм ще залишається робити? І гроші треба, і народну любов до Зеленського зберегти треба. Значить що? Цар у нас хороший, але ЄС вимагає підвищити податки. Хочете в ЄС — платіть. І повірять же, я навіть не сумніваюсь.
як племена на амазоніі
Іноді дивуюсь куди заносить людей фантазія. Які племена амазонії і до чого тут білі народи?
Американці, які не втекли за океан
Американці якраз втекли за океан, рятуючись від гніту феодалів і церкви. І саме завдяки цьому їм вдалось збудувати більш вільне і прогресивне суспільство, ніж в Європі.
подалі від Європи де майже всі воюють
Європа всю свою історію була пороховою діжкою. Тут майже в кожного народу давні рахунки з сусідами. Ситуація дежо стабілізувалась лише після Другої Світової, коли американці і совєти поділили Європу і зчепились між собою, але в Холодній війні, без реальних бойових дій.
Тому виїхати за океан — це досить розумне рішення з точки зору безпеки своїх дітей та внуків. Бо скільки продовжиться мир — нікому невідомо. Як альтернатива, переїхати десь на край Європи, подалі від центру — Скандинавія, Британія, Ірландія. Там набагато менша ймовірність потрапити в чергову криваву м’ясорубку ніж в центральній частині.
Та ні, це цілком закономірний процес. Зі збільшенням будь-якої компанії в геометричній прогресії росте внутрішня бюрократія, тупізм, та неадекват. Манагери плетуть інтриги, йде підкилимна боротьба за бюджети та посади, а власне робота опиняється на десятому місці по пріоритетності.
Особливо це характерно для тих компаній, які займають монопольну (чи близьку до монопольної) позицію на ринку, а отже не мають мотивації до постійного вдосконалення та оптимізації своїх процесів.
Фактично це запливання жиром, якщо проводити аналогію з живим організмом.
Така конкуренція справді має місце. Правда в наш час замість удару шпагою куди частіше використовуються різноманітні інтриги, підстави й закулісні ігри. Все таки часи трохи цивілізованіші.
Проблема в тому, що подібний підхід просуває не кращих (як в умовах ринку), а якраз таки гірших. Хто підліший, хто готовий на брудніші методи, хто йде по трупах — той і переможець. Це не конкуренція творців та професіоналів своєї справи, це конкуренція хижаків за мисливські угіддя.
Крім того такої конкуренції все ж недостатньо для оновлення кадрів. В тій же Росії чи Совку, попри інтриги, вся керівна верхівка була (і залишається) геріатричною клінкою. Та й у нас купа дідів намертво вросли дупами в високі державні крісла.
Лише ринок забезпечує нормальну ротацію, правильну конкуренцію та своєчасне оновлення кадрів. Навіть великі корпорації, на зразок Twitter, через своє монопольне становище та частковий відхід від ринкових принципів, хворіють на корпоративну експансію, страждають від внутрішніх інтриг та негативного відбору. А про держави годі й говорити, в держуправлінні твориться повна жесть.
Основи протестантської моралі, на якій збудовані англосаксонські країни і північна Європа.
0. Багатство це не гріх. Навпаки, якщо ти багатий, то це ознака, що Бог тебе любить. Але треба дотримуватись певних правил.
1. Не випендрюватись, бути скромним.
2. Допомагати тим, кому фартонуло не так сильно як тобі.
3. Найголовніше. Багатство повинно бути нажите чесним шляхом. Тобто розумом і працелюбством а не грабежем чи злодійством.